25 червня 2015 року Справа № 105206/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Онишкевича Т. В., Хобор Р. Б.;
за участю:
секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року в справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі Закарпатської області про стягнення коштів, -
24 жовтня 2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості в сумі 860 909 грн 08 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідача не відповідають вимогам законів України та міжнародним договорам України.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що безпідставним є твердження позивача, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати. Крім того, щомісячна державна адресна допомога не є пенсією в розумінні норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не належить до виплат які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права внаслідок чого зроблено хибний висновок про правомірність дій відповідача.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду необхідно з'ясувати коли розпочався перебіг цього строку.
Спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04 березня 2003 року затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Даним Порядком встановлено механізм відшкодування виплачених пенсій.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 пункту 4 Порядку відшкодуванню Пенсійному фонду підлягають суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пункт 5 Порядку передбачає, що органи Пенсійного фонду щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводить з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Сторонами у справі здійснювались звірки витрат по особових справах потерпілих за наслідками яких складались відповідні акти щомісячної звірки.
Відповідно до складених між сторонами справи актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих відповідачем сума витрат заявлена до відшкодування позивачем приймалась частково.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що днем виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог, в даному випадку про стягнення коштів, є день складення між сторонами у справі актів звірки витрат по особових справах потерпілих.
Вимоги позивача стосуються заборгованості за період з 01 квітня 2001 року по 30 вересня 2011 року.
Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем реалізовано право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів 24 жовтня 2011 року, тобто позовні вимоги за період з 01 квітня 2001 року по 23 квітня 2011 року включно - знаходяться поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.
Позивачем зазначено, що відсутність звернення за захистом порушеного права тривалий період зумовлена тим, що Вищим адміністративним судом України розглядалась справа про включення суми боргу до актів звірок. Копію ухвали Вищого адміністративного суду України за наслідками розгляду даної справи отримано тільки 15 вересня 2011 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що такі причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними.
Так, позивачем зазначено, що 20 квітня 2006 року до господарського суду Закарпатської області подано позовну заяву про зобов'язання відповідача включити у акти звірки суми виплачених пенсій, які відповідач відмовився відшкодовувати.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 19 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року вказане вище рішення суду першої інстанції залишено без змін за наслідками апеляційного перегляду.
Як зазначено позивачем, причиною відмови в задоволенні позовних вимог є невірність обраного ним способу захисту порушеного права, оскільки вірним способом є подання позову про стягнення суми боргу.
Позивачем було подано касаційну скаргу на постанову господарського суду Закарпатської області від 19 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року судові рішення, що переглядалися в касаційному порядку, залишено без змін.
Дана обставина свідчить про те, що про існування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, позивачу було відомо ще у 2008 році (на час подання касаційної скарги), однак позову про стягнення коштів позивачем не було подано оскільки такі рішення судів є неправомірними.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення суду, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України в силу частини 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 КАС України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій статус суддів».
Таким чином, момент прийняття судом касаційної інстанції рішення за наслідками касаційного перегляду постанови господарського суду Закарпатської області від 19 грудня 2007 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року, а також момент отримання такого рішення позивачем, на переконання суду апеляційної інстанції, не є моментом коли позивачу стало відомо про порушення його прав.
Разом з тим, позивачем не наведено жодних обґрунтувань пропущення строку звернення до суду з позовними вимогами, які не були предметом судового розгляду в справі про зобов'язання відповідача включити у акти звірки суми виплачених пенсій, які відповідач відмовився відшкодовувати, тобто спірних сум, що виникли після пред'явлення позову до господарського суду Закарпатської області, а саме після 20 квітня 2006 року.
Отже, виходячи із обставин справи та із змісту ст. ст. 99, 100 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі Закарпатської області про стягнення коштів слід залишити без розгляду в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2001 року по 23 квітня 2011 року включно.
Щодо позовних вимог за період з 24 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до таблиць розбіжностей до довідок про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період квітень 2011 року - вересень 2011 року причинами неприйняття до відшкодування понесених позивачем витрат є, зокрема, наступні: не враховано суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; не враховано суми витрат на виплату пенсій, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом; не враховано суми витрат на виплату державної адресної допомоги.
На переконання суду апеляційної інстанції, відповідач не може нести витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Такий висновок судом апеляційної інстанції зроблено враховуючи наступне.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Суд апеляційної інстанції вважає, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Такий висновок суду апеляційної інстанції підтверджується постановами Верховного Суду України від 06 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справа № 21-59а11) та від 14 листопада 2011 року (справа № 21- 343а11), які, відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими.
Щодо витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, то такі повинні бути відшкодовані відповідачем виходячи з наступного.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.
Даний висновок суду апеляційної інстанції також підтверджується постановою Верховного Суду України від 15 березня 2015 року в справі № 21-2а15 (ЄДРСР № 43578668), яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою.
Відповідно до таблиць розбіжностей до довідок про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період квітень-вересень 2011 року відповідачем не враховано витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6).
Сума витрат на виплату пенсій згаданим особам за період квітень-вересень 2011 року становить 19309 грн 17 к. (3715,16 + 3715,17 + 2969,71 + 2969,71 + 2969,71 + 2969,71), які слід стягнути з відповідача.
Поряд з цим, згідно із таблицями розбіжностей до довідок про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період квітень-вересень 2011 року відповідачем не враховано витрат на виплату пенсій, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом (ОСОБА_7).
Судом апеляційної інстанції витребувано в Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області матеріали пенсійної справи ОСОБА_7 з метою встановлення зв'язку нещасного випадку з виробництвом.
Так, відповідно до акту форми Н-1 від 14 травня 2008 року, 18 липня 2007 року з ОСОБА_7 на державному підприємстві «Міжгірське лісове господарство» стався нещасний випадок внаслідок якого ним отримано закриту черепно-мозкову травму з забоєм головного мозку.
Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК від 17 листопада 2010 року серії 10 ААА № 079488 ОСОБА_7 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01 грудня 2013 року з причин трудового каліцтва.
Звідси, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження відповідача, що нещасний випадок ОСОБА_7 не пов'язаний з виробництвом.
Таким чином, суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_7 за період квітень-вересень 2011 року, що становить 1242 грн 25 к. (248 + 163,31 + 206,54 + 206,54 + 208,93 + 208,93), також слід стягнути з відповідача.
Загалом з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 20551 грн 42 к. (19309 грн 17 к.+ 1242 грн 25 к.).
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, 158-163, 195, 196, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області - задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року в справі № 2а-3491/11/0770 - скасувати.
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі Закарпатської області про стягнення коштів залишити без розгляду в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2001 року по 23 квітня 2011 року включно.
В частині позовних вимог за період з 24 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі Закарпатської області про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі Закарпатської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області заборгованість з відшкодування витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 20551 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна ) гривня 42 (сорок дві) копійки.
В задоволенні решти позовних вимог за період з 24 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: Т. В. Онишкевич
Р. Б. Хобор
Постанову складено в повному обсязі 30 червня 2015 року