02 липня 2015 року м. Львів Справа № 876/11047/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
секретаря - Андрушківа І.Я.,
представника позивача - Максимчука Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі № 803/2144/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі - ТзОВ «Агротехніка») звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0008732201 та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0008742201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 729175.00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 364587.50 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року вказаний позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 29 серпня 2014 року № 7190/22-01/21750952, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування (часткового скасування) вказаних податкових повідомлень-рішень є помилковим.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Агротехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 липня 2014 року № 3387/22-01/21750952.
За результатом розгляду заперечень ТзОВ «Агротехніка» на даний акт перевірки Луцькою ОДПІ було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агротехніка» з питань, що стали предметом оскарження.
На підставі акта перевірки від 29 серпня 2014 року № 7190/22-01/21750952, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агротехніка» у зв'язку з поданням позивачем заперечення до акту планової виїзної документальної перевірки від 25 липня 2014 року з питань, що становлять предмет заперечення, Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0008732201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 674142.00 грн., з яких на 449428.00 грн. за основним платежем та на 224714.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08 вересня 2014 року № 0008742201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1095956.00 грн., з на яких 730638.00 грн. за основним платежем та на 365318.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 449428.00 грн., а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 730638.00 грн.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на акт ДПІ у м. Рівне ГУ Міндоходів у Рівненській області від 02 червня 2014 року № 363/17-16-22-01/38212388 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «СФГ Нікопольське», ПП «АФ «Приват Агро», ТзОВ «Промтехгруп ЛТД», ТзОВ «ПТР Ресурс», ТзОВ «ТЗП Торгсервіс», ТзОВ «АСТ Консалтинг», ТзОВ «Дойче Агро Компані» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року», згідно з яким не встановлено фактів постачання товарів вказаними контрагентами ТзОВ «Трейд-Агро-Буд», що, на думку податкового органу, свідчить про нереальність господарських операцій з наступного продажу ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» товарів контрагентам-покупцям, в тому числі й позивачу, а також на те, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» не підтверджені належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, які б підтверджували фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей від зазначеного контрагента, а також документами, які свідчать про якість придбаного товару; що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг при експорті зернових, що надавались Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Мелагрейн» (далі - ТзОВ «Компанія Мелагрейн») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» (далі - ТзОВ «Перша логістична компанія»); що позивачем повторно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальність «Спільне підприємство «Янікс» (далі - ТзОВ «СП «Янікс»).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «Агротехніка» вимог податкового законодавства, окрім висновку про безпідставне повторне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з виписаних ТзОВ «СП «Янікс» податкових накладних, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Трейд-Агро-Буд», та правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з господарських операцій з надання ТзОВ «Компанія Мелагрейн» та ТзОВ «Перша логістична компанія» транспортно-експедиційних послуг при експорті зернових.
Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; перелічені в ПК України витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 вищезазначеного кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як видно з матеріалів справи, 18 березня 2013 року між ТзОВ «Агротехніка» та ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» було укладено договір поставки ВП 2-2 № 62, згідно з яким останнє зобов'язувалось поставити ТзОВ «Агротехніка» товар, а саме макуху соняшникову, асортимент та ціна якої визначалися в специфікаціях від 18 березня 2013 року № 1, від 21 травня 2013 року № 2, від 03 липня 2013 року № 3, від 27 листопада 2013 року № 7, від 31 березня 2013 року № 9.
В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» позивачем надано суду копії договору поставки з специфікаціями, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.
Висновок податкового органу про недоведеність позивачем факту здійснення господарських операцій з поставки макухи соняшникової від ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» з огляду на невідповідність відомостей, які містяться у видаткових накладних, та інших документах, що підтверджують доставку товару у місце поставки, не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки документи, що підтверджують доставку товару у місце поставки не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а наявність певних недоліків первинних документів не дає підстав для висновку про нереальність зафіксованих в них господарських операцій.
Щодо посилання податкового органу, як на доказ в підтвердження факту безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ «Трейд-Агро-Буд», на акт ДПІ у м. Рівне ГУ Міндоходів у Рівненській області від 02 червня 2014 року № 363/17-16-22-01/38212388 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «СФГ Нікопольське», ПП «АФ «Приват Агро», ТзОВ «Промтехгруп ЛТД», ТзОВ «ПТР Ресурс», ТзОВ «ТЗП Торгсервіс», ТзОВ «АСТ Консалтинг», ТзОВ «Дойче Агро Компані» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року», то слід зазначити, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, визнано протиправними дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності ТзОВ «Трейд-Агро-Буд», проведеного на підставі висновків цього акта, а тому такий не може слугувати належним доказом в підтвердження відсутності факту придбання позивачем у ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» макухи соняшникової.
Крім цього слід зазначити, що платник податків (покупець), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат за допущені зазначені порушення таким постачальником. У разі якщо постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з врахуванням господарських операцій з постачання ТзОВ «Трейд-Агро-Буд» макухи соняшникової.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Агротехніка» правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з наданих ТзОВ «Компанія Мелагрейн» та ТзОВ «Перша логістична компанія» транспортно-експедиційних послуг, оскільки такі господарські операції оподатковуються податком на додану вартість та під час їх здійснення позивачем був сплачений податок на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Викладене вище дає підстави для висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0008732201 та про часткову протиправність податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0008742201 (за винятком правомірно нарахованого позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1463.00 грн. за основним платежем та в сумі 731.50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у зв'язку з безпідставним повторним включенням позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість з податкових накладних, виписаних ТзОВ «СП «Янікс».
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі № 803/2144/14 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський
Повний текст ухвали виготовлено 06 липня 2015 року