30 червня 2015 р. № 876/4509/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
представника позивача - Кутянського А.Г.
представника відповідача - Хуула О.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ірокс» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -
встановив:
16.01.2014 ПрАТ «Ірокс» звернулося з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області у якому просить: визнати протиправними дії Державної екологічної служби у Львівської області по складанню та направленню на адресу ПрАТ «ІРОКС» - претензій № 1094 та № 1095 від 06.12.2013 та по складанню розрахунків розміру шкоди від 04.12.2013 року до претензій № 1094 та № 1095 від 06.12.2013 року; визнати протиправними та скасувати вимоги Державної екологічної служби у Львівської області викладені у формі претензій № 1094 та № 1095 від 06.12.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої позивачу направлено претензії № 1094 та № 1095 від 06.12.2013 з вимогами про відшкодування збитків на загальну суму 481477,43 грн, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства. Позивач вважає дії Державної екологічної служби у Львівської області щодо нарахування збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земель житлової забудови протиправними, оскільки відповідачем при проведенні перевірки порушено норми чинного законодавства, не встановлено власника земельної ділянки яка перевірялася, не вказано які саме відходи знаходяться на ділянці та чи виявлені матеріали є відходами. Вважає, що жодних порушень вимоги природоохоронного законодавства, зокрема ст.ст. 96, 164 ЗК України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» вчинено не було.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано претензії № 1094 та № 1095 від 06.12.2013 винесені Державною екологічною інспекцією у Львівській області. У решті позовних вимог відмовлено.
Із цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідно до інформаційного листа ПрАТ «Ірокс» від 20.11.2013, у його користуванні перебуває земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418, а представник позивача із актом обстеження земельної ділянки ознайомився без застереження. Під час проведення планової перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області встановлено, що ПрАТ «Ірокс» порушує вимоги екологічної безпеки при зберіганні відходів, що зберігаються на відкритому ґрунті земельної ділянки, що знаходиться у м. Львові по вул. Шевченка, 418, на якому відсутнє будь-яке покриття та не забезпечено захист відходів від дій атмосферних опадів, що є порушенням с. 33 Закону України «Про відходи». У ході проведення перевірки, складено акти обстеження засміченої земельної ділянки від 20.11.2013 року. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що претензія не є нормативним чи правовим актом індивідуальної дії, не змінює прав чи обов'язків позивача, так як не є обов'язковою, а тому такий спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник позивача у судовому засідання апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області відповідно до наказу про проведення планових перевірок від 12.11.2013 за № 775-і/п та направлення на перевірку № 2375 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Ірокс» (а.с. 212-213).
За наслідками проведення перевірки працівниками Державної екологічної інспекції у Львівській області складено акти обстеження від 20.11.2013 та акт № 2375/06/1990 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 10,12,14-20), в яких зафіксовано порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю).
06.12.2013 Державною екологічною інспекцією у Львівській області винесено ПрАТ «Ірокс» претензії № 1094 та № 1095 про добровільне відшкодування збитків з розрахунками розміру шкоди (а.с. 8-11).
Відповідач у претензіях № 1094 та № 1095 від 06.12.2013 зазначає що ПрАТ «Ірокс» порушив вимоги природоохоронного законодавства, а саме: здійснив засмічення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418, що є порушенням ст.ст. 96, 164 ЗК України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель». На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на акт перевірки від 27.11.2013 № 2375/06/1990 (а.с.14-20) та акти обстеження засміченої земельної ділянки від 20.11.2013 (а.с.12-13).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити в частині визнання протиправними та скасування претензій. Оскільки відповідачем проведено обстеження земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 та зазначено, що така перебуває у користуванні ПрАТ «Ірокс», проте відповідачем в порушення вимог Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного, затвердженого Наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 № 464 (далі - Порядок № 464), не зазначено документу на підставі якого інспектором зроблено такий висновок. Відповідач при встановленні належності ділянок на яких здійснювалася перевірка позивачу покликався на лист ПрАТ «Ірокс». Однак, з цього листа неможливо встановити які саме ділянки за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 належать позивачу. Крім цього такий лист не може слугувати належним документом, що підтверджує право користування чи власності земельної ділянки. Також судом першої інстанції вказав на те, що позивачем здійснюється житлова забудова за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418, яка не закінчена та будівельні роботи тривають. Для здійснення будівельних робіт по улаштуванню основ під тротуари позивачем використовувалися розсип щебеню, клинцю і кам'яної дрібниці а також щебінь цегляний (бій цегли). Використання вказаних матеріалів у будівництві підтверджує ДБН Д.2.2-27-99.
Щодо вимог про визнання протиправними дій, то суд першої інстанції дійшов висновку, що такі задоволеними бути не може, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення його прав у діях відповідача щодо складання та направлення претензій.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Відповідач при здійсненні перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів керується Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 № 464 (далі - Порядок № 464).
Згідно п. 1.4 Порядку № 464 акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Об'єкт перевірки - підприємства, цехи, виробничі майданчики, обладнання, установки, території тощо, які експлуатуються суб'єктами господарювання, в тому числі споруди та інші об'єкти, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище (в тому числі їх розміщення, проектування, будівництво, реконструкція та введення в дію), об'єкти природно-заповідного фонду.
Відповідно до п. 4.11 Порядку № 464 перевірка проводиться за оригіналами або належним чином оформленими копіями документів, наданими керівником або уповноваженою ним особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка.
Згідно п.4.14 Порядку № 464 не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.
Як вбачається з актів обстеження від 20.11.2013 (а.с. 12-13) відповідачем проведено обстеження земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418, та зазначено, що обстежена земельна ділянка перебуває у користуванні ПрАТ «Ірокс». Однак, відповідачем в порушення зазначених вище норм не зазначено документа на підставі якого інспектором зроблено такий висновок.
Відповідач при встановленні належності ділянок на яких здійснювалася перевірка позивачу покликався на лист ПрАТ «Ірокс» (а.с. 216). Проте з вказаного листа неможливо встановити які саме ділянки за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 належать позивачу (її розмір, межі, правовстановлюючий документ про право власності чи користування). Крім цього такий лист не може слугувати належним документом, що підтверджує право користування чи власності земельної ділянки. Не надано позивачем і викопіювання з генплану чи схеми розташування земельної ділянки на місцевості.
Не підтверджує право власності чи право користування земельною ділянкою і договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 06.04.1998 № 16, на який покликається відповідач.
Отже з наведених вище обставин справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем в порушення Порядку № 464 під час складення акта перевірки відповідачем не встановлено належність ПрАТ «Ірокс» ділянок на яких здійснювалася перевірка.
Згідно актів обстеження від 20.11.2013 та акта № 2375/06/1990 (а.с. 12-13, 15) відповідачем у результатах обстеження земельної ділянки зазначено порушення - засмічення земель твердими побутовими відходами змішаними з відходами будівельними.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем здійснюється житлова забудова за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418. Згідно поданих позивачем документів (а.с. 40-95, 103-195) забудова не закінчена та будівельні роботи тривають. Для здійснення будівельних робіт по улаштуванню основ під тротуари позивачем використовувалися розсип щебеню, клинцю і кам'яної дрібниці а також щебінь цегляний (бій цегли). Використання вказаних матеріалів у будівництві підтверджує ДБН Д.2.2-27-99 (а.с. 102).
Позивачем до матеріалів справи долучено договір від 01.10.2012 № 651/2012-ТПВ укладений з ТОВ «АВЕ Львів» про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, строком дії до 31.12.2015 (а.с. 21), згідно умов якого Виконавець зобов'язується здійснювати вивезення відходів, що утворюються ПрАТ «Ірокс» (замовник), власним спецавтотранспортом на спеціально облаштоване сміттєзвалище, їх знешкодження та захоронення. На виконання умов вказаного договору, між сторонами погоджено дислокацію і графік випорожнення контейнерів та вивезення ТПВ, вартість надання послуг (а.с. 22-24).
Також позивачем до матеріалів справи долучено акти здачі приймання робіт (наданих послуг), зокрема, за вересень-грудень 2013 року, а також рахунки-фактури та платіжні доручення, які свідчать про те, що позивачем вжиті заходи спрямовані на вивезення ТПВ та недопущення засмічення земельної ділянки.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. «з» ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідачу надано право під час проведення перевірки здійснювати, зокрема, фотографування. Однак, відповідачем не надано доказів фотофіксації місць засмічень.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Проте, у процесі судового розгляду відповідачем не надано доказів винесення припису про усунення порушень. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник відповідача на запитання суду пояснив, що такий припис не виносився.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 285/2725.
Вказана Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.
Згідно із п. 1.3 Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
Пунктами 3.2, 3.3 Методики передбачено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до п. 5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена. Довідку про нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункти 5.2 та 5.6 Методики).
Однак, у процесі судового розгляду відповідачем не надано суду доказів отримання від уповноваженого органу довідки про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, а без такої, розмір шкоди, який визначений у претензіях, не можна вважати правомірним.
З огляду на викладене, правильним є висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних вимог (претензій), а тому такі підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що такі претензії не можуть бути оскаржені у судовому порядку, оскільки серед повноважень Державної екологічної інспекції згідно п. «ґ» частини 1 статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено надіслання таких претензій. Отже, відповідач під час надіслання таких вимог-претензій, діє як суб'єкт владних повноважень, а від так такі можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року у справі № 813/330/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: А.Р. Курилець
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 06.07.2015.