06 липня 2015 року Справа № 4095/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.
судді Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року у справі № 2а-9540/12/1370 за позовом Державної фінансової інспекції в особі Старосамбірської об'єднаної державної фінансової інспекції до Самбірського училища культури, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про стягнення зайво сплачених коштів, -
Державна фінансова інспекція у Львівській області в особі Старосамбірської об'єднаної державної фінансової інспекції (Інспекція) звернулась з адміністративним позовом до Самбірського училища культури, за участю третьої особи - ОСОБА_1 , та просить зобов'язати Самбірське училище культури (училище) вчинити дії - виконати вимоги Старосамбірської об'єднаної держфінінспекції від 31.08.2012р. №38-15/1376, в частині: стягнути зайво виплачені кошти в сумі 5 192,56 грн. (надбавку за престижність праці) з особи, яка отримала їх безпідставно.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за наслідками проведеної ревізії Старосамбірською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на підставі п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»ткерівнику Самбірського училища культури скеровано вимогу від 31.08.2012р. №38-15/1376, терміном виконання до 30.09.2012р., якою зобов'язано училище стягнути зайво виплачені кошти в сумі 17 733,81грн. з осіб, які їх отримали безпідставно. Листом від 10.10.2012р. №176/1 училищем проінформовано про те, що згідно поданих заяв викладачами відділу - школи декоративно -т ужиткового мистецтва до 01.01.2013р. буде утримана переплата надбавки за престижність педагогічної праці та повернута в дохід бюджету, однак ОСОБА_1, якій незаконно виплачено надбавку за період з 01.01.2010р. по 31.08.2011р. в сумі 5192,56 грн., відмовилась повернути безпідставно отримані кошти. В той же час, відсутня інформація про вжиття об'єктом контролю заходів з метою стягнення у судовому порядку коштів на суму 5192,56 грн. з особи, яка отримала незаконно надбавку за престижність педагогічної праці та відмовилась повернути її у добровільному порядку, а відтак вимога від 31.08.2012р. №38-15/1376, яка відповідно до ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» є обов'язковою для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються, в повному обсязі не виконана.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року у справі № 2а-9540/12/1370 адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Самбірське училище культури виконати вимоги Старосамбірської об'єднаної державної фінансової інспекції від 31.08.2012р. №38-15/1376 в частині: стягнути зайво виплачені кошти з особи, яка їх отримала безпідставно, в порядку та розмірах встановленими ст.ст.127, 136 КЗпП України.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить постанову суду скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню з наступних підстав.
Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Відповідно до п. 1.3.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Старосамбірської об'єднаної державної фінансової інспекції на II квартал 2012 року, та на підставі направлення на проведення ревізії №150 від 27.06.2012р. сектором інспектування у м. Самборі і Самбірському районі Старосамбірської об'єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Самбірського училища культури за період з 01.09.2009р. по 30.06.2012р., в ході якої встановлено незаконні витрати училищем коштів на заробітну плату в сумі 24171,18 грн.
З акта ревізії вбачається, що нарахування на заробітну плату склали 6437,37 гривень. Тарифікаційні списки викладачів школи декоративно-ужиткового мистецтва, складені упродовж 2010 року та січня - серпня 2011 року, підписані директором училища ОСОБА_2, заступником директора з навчальної роботи ОСОБА_3, заввідділом-директором школи декоративно-ужиткового мистецтва ОСОБА_4 та головним бухгалтером і затверджені начальником управління культури та туризму Львівської ОДА.
За наслідками ревізії Старосамбірською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на підставі п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ керівнику Самбірського училища культури скеровано вимогу від 31.08.2012р. № 38-15/1376, терміном виконання до 30.09.2012р., якою зобов'язано училище стягнути зайво виплачені кошти в сумі 17733,81 грн. з осіб, які їх отримали безпідставно.
Листом від 10.10.2012 № 176/1 училищем проінформовано про те, що згідно поданих заяв викладачами відділу-школи декоративно-ужиткового мистецтва до 01.01.2013р. буде утримана переплата надбавки за престижність педагогічної праці та повернена в дохід бюджету. Однак, як зазначено в інформації, одна особа, а саме викладач відділу-школи декоративно-ужиткового мистецтва ОСОБА_1, якій незаконно виплачено надбавку за період з 01.01.2010р. по 31.08.2011р. в сумі 5192,56 гривень, відмовилась повернути безпідставно отримані кошти.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, зокрема: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З урахування викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 244-2 КАС України.
У даній справі органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки, заподіяні підконтрольній установі, та їхній розмір. Відповідачем у справі також визначено підконтрольну установу.
У той же час, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення, дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом.
Відповідно до вимог ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207,254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року у справі № 2а-9540/12/1370 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.