12 березня 2012 року 17:14 Справа № 0870/347/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
при секретарі судового засідання Корольові О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 (паспорт СВ934345 від 05.05.2005);
представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 16.01.2012 №01-27/0087)
представника третьої особи-1 - ОСОБА_3 (довіреність від 06.03.2012 №793);
представника третьої особи-2 - ОСОБА_4 (довіреність від 12.03.2012 №91/01-31/2)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області
третя особа-1 Відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області
третя особа-2 Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дій
До Запорізького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Вільнянська РДА, відповідач), у якому, з урахуванням наданих уточнень, просить:
визнати протиправним дії Вільнянської районної державної адміністрації щодо відмови у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка Вільнянського району Запорізької області;
Вільнянській РДА надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0га у власність для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка Вільнянського району Запорізької області відповідно ст.118 Земельного кодексу України на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.03.2011.
За клопотанням представника відповідача до участі у справі у якості третіх осіб залучені Відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області та Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову. Зокрема зазначила, що відповідач незаконно відмовляє їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Пояснила, що вказана відповідачем підстава для відмови - наявність затвердженого генерального плану - є незаконною, оскільки такий генеральний план перебуває у стадії розробки. На цей час межі села не змінені, а тому просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема зазначив, що на цей час рішенням Михайлівської сільської ради затверджено містобудівну документацію - генеральний план розширення меж села Вільноандріївка. Саме на території, за рахунок якої розширюються межі села, знаходиться запитувана позивачем земельна ділянка, а тому відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є правомірною. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи-1 підтримав заперечення представника відповідача.
Представник третьої особи-2 зазначив, що на цей час розробляється містобудівна документація - генеральний план розширення меж села Вільноандріївка. Крім того, замовлено розробку проекту землеустрою щодо зміни меж с.Вільноандріївка. Проте, оскільки це складений та тривалий процес, то відповідні документи перебувають на стадії погодження.
Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.
02.03.2011 позивач звернулась до Вільнянської РДА із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки, у якій просила погодити вибір земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка.
28.03.2011 листом №01-17/0337 відповідач повідомив позивачу, що у зв'язку зі зміною законодавства, така стадія як вибір місця розташування земельної ділянки не передбачена Земельним кодексом. Позивач повідомлений, що для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства необхідно подати до Вільнянської РДА заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
01.04.2011 позивач звернулась до відповідача із заявою для надання безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка.
12.04.2011 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача (лист №02-Ко-031-2) та зазначив, що Михайлівська РДА проводить роботи по зміні меж с.Вільноандріївка. У листі зазначено, що рішенням Михайлівської РДА від 05.02.2010 №23-1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни меж с.Вільноандріївка та рішенням виконкому Михайлівської РДА від 15.10.2010 №5 затверджений генеральний план з розширення меж с.Вільноандріївка. Відповідач також зазначив, що на запитуваній позивачем земельній ділянці генеральним планом запроектовано розміщення житлової забудови.
В подальшому рішення виконкому Михайлівської РДА від 15.10.2010 №5 було скасоване постановою Запорізького окружного адміністративного суду.
12.07.2011 позивач звернулась до відповідача із повторною заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою по передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка. На указану заяву відповідач повідомив позивача про необхідність надання повного пакету документів (лист від 20.07.2011 №02-Ко-076-2).
10.11.2011 позивач в черговий раз звертається до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою по передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка.
21.11.2011 відповідач відмовляє у задоволенні заяви позивача (лист №02-Ко-121-2). Підставою для відмови у вказаному листі зазначено, що рішенням Михайлівської РДА від 09.09.2011 №3 затверджено містобудівну документацію - генеральний план розширення меж села Вільноандріївка. Вказує, що для отримання запитуваної земельної ділянки позивачу необхідно звернутись до Михайлівської РДА.
В той же час, позивач зверталась до Запорізької обласної ради. Листом від 29.12.2011 №17-С-255-2 Запорізька обласна рада повідомила позивача, що рішення щодо встановлення і зміни меж с.Вільноандріївка Запорізькою обласною радою не приймалось.
Також, 20.01.2012 листом № 18-С-3835-2 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила позивача, що відповідно до ст.174 Земельного кодексу України Запорізькою обласною радою рішення про зміну меж с.Вільноандріївка не приймалось, а тому відмова Вільнянської РДА у виділенні земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Пунктом а ч. 3 ст.22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п.б ч.1 ст.81 ЗК України).
Частиною 6 ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно із ч.7 ст.118 ЗК України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово відмовляв позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. При цьому, підставою для відмови відповідач вказував наявність затвердженого генерального плану розширення меж с.Вільноандріївка. Крім того, відповідач пропонував позивачу звернутись до Михайлівської РДА із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки Михайлівської РДА було затверджений генеральний план розширення меж с.Вільноандріївка.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними.
Так, відповідно до ст.173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.
Статтею 174 ЗК України встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною ОСОБА_3 України за поданням Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Згідно із ч. 2 ст.174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.
У судовому засіданні був оглянутий оригінал генерального плану розширення меж с.Вільноандріївка з якого вбачається, що запитувана позивачем земельна ділянка відійде до земель житлової та громадської забудови. Проте, у судовому засіданні встановлено та учасниками процесу підтверджено, що на час звернення позивача до відповідача із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, межі с.Вільноандріївка не змінювались, відповідного рішення Запорізькою обласною радою не приймалось, проект із землеустрою щодо зазначеного питання перебуває на стадії розробки. Указаний факт також підтверджений листом від 29.12.2011 №17-С-255-2 Запорізької обласної ради.
Тобто, на час виникнення спірних відносин та розгляду справи судом запитувана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Посилання ж відповідача та третіх осіб, що у майбутньому земельна ділянка стане землями житлової та громадської забудови суд не може розцінювати як доказ правомірності дії відповідача, оскільки справа вирішується за існуючими на теперішній час обставинами. При прийнятті рішення суд не може керуватись обставинами, які можуть виникнути у майбутньому.
Згідно із ч.7 ст.118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оскільки на момент звернення позивача до відповідача межі с.Вільноандріївка не змінені, земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, містобудівна документація та проект землеустрою щодо розширення меж с.Вільноандріївка знаходяться на стадії розробки та погодження, суд вважає, що у відповідача відсутні законні підстави для відмови у задоволенні заяви позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0га у власність для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка Вільнянського району Запорізької області відповідно ст.118 Земельного кодексу України на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.03.2011, то така вимога не підлягає задоволенню.
Зі змісту заяви від 02.03.2011 вбачається, що позивач звернувся до Вільнянської РДА із клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки, на підставі ст.151 ЗК України.
Проте, на час звернення позивача до відповідача із вказаною заявою, така стадія як погодження вибору земельної ділянки ЗК України не передбачалась, з огляду на внесені до нього зміни.
На час звернення позивача до Вільнянської РДА із такою заявою, ст.151 ЗК України встановлювала порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності. Тобто, указана стаття, з урахуванням внесених до неї змін, не передбачає порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.
З урахуванням викладеного, суд не має законних підстав для задоволення такої вимоги позивача та зобов'язання відповідача надати ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на підставі заяви від 02.03.2011. У такій заяві позивач просить погодити вибір місця розташування земельної ділянки, а не надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною 2 ст.11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги у частині визнання протиправними дій Вільнянської районної державної адміністрації щодо відмови у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка Вільнянського району Запорізької області, доведеними та обґрунтованими, проте друга позовна вимога не знайшла свого нормативного підтвердження, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним дії Вільнянської районної державної адміністрації щодо відмови у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства поблизу с.Вільноандріївка Вільнянського району Запорізької області.
3. В іншій частині позову відмовити.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 16,09грн. (шістнадцять грн.09 коп.) Видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 22.03.2012 року.
Суддя (підпис) Ю.В.Калашник