Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"23" червня 2015 р. Справа № 910/17400/14
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-П»;
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Матати Олександра Володимировича
про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 98 832,99 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
В засіданні приймали участь:
від позивача: Горячев А.В. (довіреність № 0114-380 від 29.12.2014 р.);
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: не з'явився.
обставини справи:
Справа № 910/17400/14 надійшла до Господарського суду Київської області за територіальною підсудністю згідно з ухвалою Господарського суду м.Києва від 10.03.2015 року.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року замінено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстандартінжиніринг» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-П», у зв'язку з тим, що транспортний засіб Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер АА 29-60 ЕН станом на вересень 2011 року, належав згідно до Договору оренди №15/05/11-А від 15.05.2011 року та акту прийому-передачі техніки від 01.07.2011 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «УБМ-П».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2015 року справу № 910/17400/14 прийнято до провадження Господарським судом Київської області та призначено до розгляду на 28.04.2015 року.
Таким чином, в провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-П» про відшкодування шкоди в порядку регресу 98 832,99 грн.
В судове засідання, яке відбулось 28.04.2015 року представник відповідача не з'явився, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 19.05.2015 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Матату Олександра Володимировича, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 02.06.2015 року.
В судове засідання, яке відбулось 02.06.2015 року, представники сторін не з'явились, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 19.05.2015 року не виконали. Третя особа - Матата Олександр Володимирович наддав пояснення по суті спору. Розгляд справи відкладався до 23.06.2015 року.
В судовому засіданні 23.06.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.06.2015 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд
встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 14.09.2011 року у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля «Хюндай», д.н.АА 1649 ІТ, під керуванням Грицай Ю.М. та автомобіля «Мітсубісі», д. н. АА 2960 ЕК, під керуванням Матати О.В. (далі - ДТП).
07.07.2011 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) та ПАТ «АКБ «Київ» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №28-0197-11-0073, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Хюндай», д.н.АА 1649 ІТ (далі - застрахований автомобіль).
14.09.2011 року страхувальник (власник застрахованого автомобіля «Хюндай», д.н.АА 1649 ІТ) звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи.
ПАТ «СК «Українська страхова група» на виконання умов Договору страхування № 28-0197-11-0073, згідно рахунку на підставі страхового акту №ДККА-10662 від 21.05.2012 року та розрахунку суми страхового відшкодування перерахувала на рахунок страхувальника страхове відшкодування у сумі 98832,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5440 від 22.05.2012 року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2011 року Матату О.В. було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до довідки ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду №8875565, транспортний засіб, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду під керуванням водія Матати О.В., належить ТОВ «Будстандартінжинірінг» (попередній відповідач), на даний автомобіль відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2011 року, якою водія Матату О.В. визнано винним у скоєнні ДТП, останній, керуючи автомобілем «Мітсубісі», д. н. АА 2960 ЕК, виконував трудові обов'язки в ТОВ «УБМ-П» (належного відповідача).
Відповідні обставини також встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року, зокрема, що транспортний засіб Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер АА 29-60 ЕН станом на вересень 2011 року, належав згідно з Договором оренди №15/05/11-А від 15.05.2011 року та актом прийому-передачі техніки від 01.07.2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УБМ-П».
Посилаючись на ст.ст. 1166, 1187, 1191, 1192 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 98832,99 грн. збитків в порядку регресу.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, оскільки внаслідок ДТП завдана шкода застрахованому автомобілю (яка відшкодована позивачем) з вини водія автомобіля Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер АА 29-60 ЕН, яким керував водій Матата О.В. під час виконання трудових обов'язків в ТОВ «УБМ-П» (належного відповідача), з огляду на вищезазначені норми законодавства на відповідну особу покладається обов'язок щодо відшкодування завданої шкоди.
В ході розгляду справи судом було заслухано пояснення водія Матати О.В., який підтвердив факт перебування в трудових відносинах з відповідачем (ТОВ «УБМ-П»), про що надав копію трудової книжки, також підтвердив керування спірним транспортним засобом в момент скоєння ДТП під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача (ТОВ «УБМ-П»), що також встановлено в Постанові Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2011 року.
Згідно п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідновідповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з обставин спору та не заперечується учасниками провадження, у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача відсутній поліс страхування цивільно-правової відповідальності щодо спірного автомобіля. Відповідачем не надано суду поліс чи відомості про існування полісу обов'язкового страхування.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Таким чином, норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не застосовуються до спірних правовідносин.
В зв'язку з тим, що водій Матата О.В. під час скоєння ДТП працював водієм ТОВ «УБМ-П», обов'язок відшкодування завданої шкоди, згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України, покладено на ТОВ «УБМ-П».
Таким чином, позивач відповідно до вищенаведених положень законодавства має право зворотної вимоги до ТОВ «УБМ-П», яке зобов'язане у порядку регресу відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну з вини працівника останнього застрахованому транспортному засобу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-П» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чкалова, 37б, код 35413157) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32а, код 30859524) 98 832,99 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1976,66 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість) грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 30.06.2015 р
Суддя Т.П. Карпечкін