ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.06.2015Справа №910/9023/15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До1. Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» 2. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10 734,42 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача: не з'явились;
від відповідача-1: Беспаль Л.Г. - за довіреністю;
від відповідача-1: Дайнека О.В. - за довіреністю.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10 734,42 грн.
Ухвалою від 10.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.04.2015 р.
22.04.2015 р. від відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.
Ухвалою від 28.04.2015 р. до участі у розгляді справи залучено ПрАТ «СК «Перша» у якості іншого відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.05.2015 р.
Судове засідання 26.05.2015 р. не відбулося.
Ухвалою від 02.06.2015 р. розгляд справи було призначено на 09.06.2015 р.
08.06.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.
Ухвалою від 09.06.2015 р. розгляд справи було відкладено на 23.06.2015 р.
23.06.2015 р. від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.
Представники позивача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечили.
В судовому засіданні 23.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.11.2012 р. між позивачем та Андрієнко Л.І. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3635581/05АВ.
Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Фіат», д.р.н. СА 0468 АО.
29.03.2013 р. у місті Золотоноша Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «ГАЗ», д.р.н. 2606 ЧКП під керуванням Сальнікова О.М., що належить УДППЗ «Укрпошта».
Відповідно до Постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17.06.2013 р., ДТП сталася в результаті порушення Сальніковим О.М. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.
Згідно з умовами договору на підставі страхового акту № 1.002.13.03972/VESKO/18453 від 27.05.2013 р. та зібраних документів, було розраховано та виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 21 175, 27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34478 від 29.05.2013 р.
Страхове відшкодування було сплачено на рахунок ТОВ «Колос-Авто».
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Шкода, завдано внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Цивільно-правова відповідальність щодо експлуатації автомобіля «ГАЗ», д.р.н. 2606 ЧКП на момент ДТП була застрахована у відповідача-2, відповідно до полісу № АВ/8611510.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до відповідача-2 ПрАТ «СК «Перша».
15.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача-2 з претензією за вих. № РГ/03972/13/7 про відшкодування збитків у порядку регресу у розмірі 21 175,27 грн.
Платіжним дорученням № 7090 від 20.01.2014 р. відповідач-2 сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 10 440,85 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за мінусом франшизи.
Таким чином, провадження у справі відносно відповідача-2 підлягає припиненню.
Позивач проти сплаченого йому в порядку регресу страхового відшкодування не заперечив та звернувся до суду з позовом про відшкодування решти шкоди у розмірі 10 734, 42 грн. до УДППЗ «Укрпошта» (відповідача-1).
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 10 734,42 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначалось вище, Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17.06.2013 р. особою винною в ДТП, яка призвела до пошкодження автомобіля «Фіат», д.р.н. СА 0468 АО, визнано Сальнікова О.М.
З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП 29.03.2013 р. Сальніков О.М. перебував у трудових відносинах з УДППЗ «Укрпошта» (відповідач-1).
Таким чином, позивач в силу положень статей 993, 1166, 1172, 1194 Цивільного кодексу України, набув права регресної вимоги до УДППЗ «Укрпошта» (відповідач-1), як до власника джерела підвищеної небезпеки автомобіля «ГАЗ», д.р.н. 2606 ЧКП, з яким на час ДТП у трудових відносинах перебував Сальніков О.М.
Позивач звернувся із вимогою про стягнення з УДППЗ «Укрпошта» (відповідач-1) в порядку регресу суми у розмірі 10 734,42 грн., виходячи з розрахунку: 21 175,27 грн. (фактично понесених витрат) - 10 440,85 грн. (сума відшкодована відповідачем-2) = 10 734,42 грн.
02.12.2014 р. позивач звернувся до УДППЗ «Укрпошта» (відповідач-1) з претензією за вих. № ЛВ 5409 про компенсування у порядку регресу 10 734,42 грн. УДППЗ «Укрпошта» (відповідач-1) відповіді на претензію не надало, кошти на сплатило.
Заперечення відповідача стосовно того, що розмір матеріального збитку відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 66 від 02.04.2013 р. становить 13 244,17 грн. і виходячи з нього має сплачуватись різниця до уваги судом не приймається виходячи з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 3635581/05АВ від 27.11.2012 року досягнуто згоди, що виплата страхового відшкодування визначається на підставі рахунку СТО (п. 20.10).
Договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності.
Крім того, наявність страхового акту, платіжного доручення та рахунку-фактури є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати (вартості відновлювального ремонту).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2014 року у справі № 910/7163/14.
Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського кодексу України покладаються на відповідача-2
Керуючись ст. ст. 49, 80, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22; ЄДРПОУ 21560045) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) 10 734 (десять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 77 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсотсот двадцять сім) грн. 00 коп. суму судового збору.
Провадження у справі відносно Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» припинити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 06.07.2015 р.
Суддя І.О. Домнічева