Справа № 0603/6351/12 Провадження № 2/0603/2309/12
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
08.02.2013 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1
доБердичівської міської ради Житомирської області
провизнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
ОСОБА_1 звернулась до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою з вимогою до Бердичівської міської ради Житомирської області, у якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок № 3, який знаходиться по вул. Кутузова у м. Бердичеві Житомирської області.
Бердичівська міська рада Житомирської області заперечила проти задоволення позовної вимоги в частині визнання права власності на приміщення будинку, якій стосується предмету спору, що були побудовані самовільно.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 усною заявою уточнила позовну вимогу та просила визнати за нею право власності на житловий будинок № 3, який знаходиться по вул. Кутузова у м. Бердичеві Житомирської області та складається з приміщень 1-1 - сіни, 1-2 - сіни, 1-3- коридор, 1-4 - житлова кімната, 1-5- житлова кімната, 1-6 - кухня, без приміщень сараїв В-1 та Г-1.
У судових засіданнях взяли участь ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 та представник Бердичівської міської ради Житомирської області ОСОБА_3.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та допитавши свідків, суд зазначає наступне.
Між Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_4 Анелією Фаустівною 12.08.1968 р. було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п'яти включно (а. с. 21 - 22).
Зазначений договір було посвідчено Бердичівською державною нотаріальною конторою 15.07.1968 р.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради депутатів трудящих № 385 від 17.09.1959 р. було надано на праві безстрокового користування земельну ділянку № 105 у м. Бердичеві по вул. Тельмана площею 600 кв. м для будівництва одноповерхового будинку.
На зазначеній земельній ділянці було побудовано житловий будинок, який у подальшому було прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради депутатів трудящих № 472 від 15.08.1968 р. (а. с. 17 - 18).
На житловий будинок № 105, розташований у м. Бердичеві по вул. Тельмана 04.09.1968 р. Бердичівським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення, згідно з яким вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_4 Анелією Фаустівною на праві особистої власності (а. с. 19).
З показань свідка ОСОБА_5, яка є матір'ю ОСОБА_1, випливає, що вона та її чоловік ОСОБА_6 (батько ОСОБА_1) у 1967- 1968 рр. купили у ОСОБА_4 "коробку" будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105, та добудували будинок. ОСОБА_4 одержала від неї та її чоловіка грошові кошти за будинок ("коробку"), про що ОСОБА_4 Анелією Фаустівною було складено письмову розписку, яка у подальшому була втрачена. Після одержання грошових коштів ОСОБА_4 виїхала на постійне місце проживання до м. Воркути, звідки повернулась приблизно через 5-6 рр. у дуже хворобливому стані та невдовзі померла.
Ці обставини підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_7.
У зв'язку з чим договір купівлі-продажу будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105 з у передбаченому на той час законодавством порядку з ОСОБА_4 Анелією Фаустівною укладено не було.
Спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 не відкривалась, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не звертались, що підтверджується листом Бердичівської державної нотаріальної контори № 2250/01-16 від 14.12.2012 р. (а. с. 74).
У будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105 (у даний час - вул. Кутузова, 3, що підтвердив представник Бердичівської міської ради Житомирської області), починаючи з 1970 - 1971 рр. були прописані (зареєстровані) та проживали батьки ОСОБА_1, її діти та інші родичі, що підтверджується домовою книгою (а. с. 5 - 16) та показаннями свідка ОСОБА_8, який є братом ОСОБА_1.
Крім того, відповідно до показань свідка ОСОБА_8 у зазначеному будинку з 2000 р. фактично проживає ОСОБА_1 зі своїми дітьми.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно даних домової книги у будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105 (вул. Кутузова, 3), прописані (зареєстровані) ОСОБА_1, її син ОСОБА_9, її дочка ОСОБА_10, її син ОСОБА_11, а також її брати ОСОБА_8 (свідок) та ОСОБА_12.
ОСОБА_8 під час допиту його як свідка повідомив, що не заперечує проти задоволення позовної вимоги сестри - ОСОБА_1, а від ОСОБА_12 надійшла нотаріально посвідчена заява, відповідно до якої він не заперечує проти позовної вимоги сестри - ОСОБА_1 (а. с. 7).
Частиною першою статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на момент виникнення наведених вище правовідносин щодо купівлі-продажу будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105, передбачалось договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Статтею 47 Цивільного кодексу Української РСР встановлювалось, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Виходячи з вказаних норм Цивільного кодексу Української РСР, батьки ОСОБА_1 не набули права власності на будинок за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105.
Між тим, враховуючи обставини заволодіння ними цим будинком, суд приходить до висновку, що вони ним заволоділи добросовісно, а після заволодіння продовжували відкрито, безперервно володіти ним.
У подальшому так само добросовісно вказаним будинком заволоділи їхня дочка ОСОБА_1 та сини ОСОБА_8 і ОСОБА_12, які після заволодіння продовжували відкрито, безперервно володіти ним.
Згідно показань свідка ОСОБА_8, ОСОБА_1 проживає у будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105 (Кутузова, 3) з 2000 р. зі своїми дітьми.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа та продовжувала відкрито, безперервно володіти будинком за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105 (Кутузова, 3) більше ніж десять років.
Абзацом першим частини першої, частиною четвертою статті 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Цивільного кодексу України набрав чинності з 01.01.2004 р., а відтак правила про набувальну давність поширюється на випадки, коли володіння майном почалося з 01.01.2001 р., тобто поширюється випадок ОСОБА_1.
Разом з тим, суд зазначає, що правила про набувальну давність щодо нерухомого майна поширюються на випадки, коли відповідне нерухоме майно було створено (побудовано) на підставах, не заборонених законодавством України, зокрема, не є самочинним будівництвом.
Як вбачається з оригіналу інвентаризаційної справи № 6303 на будинок по вул. Тельмана, 105 (Кутузова, 3) у м. Бердичеві, який було досліджено під час розгляду справи, на даний час за адресою: м. Бердичів, вул. Кутузова, 3, знаходяться побудовані без дозволу сараї В-1 та Г-1 (аркуш інвентарної справи 41).
Під час розгляду справи ОСОБА_1 та її представник визнали факт самочинного будівництва вказаних сараїв, через що, як зазначалось вище, позовну вимогу було уточнено шляхом усної заяви про відсутність вимоги щодо визнання права власності на сараї В-1 та Г-1, розташовані за адресою: м. Бердичів, вул. Кутузова, 3.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що приміщення 1-1 та 1-2 будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105, були побудовані без дозволу, що підтверджується відповідною відміткою на поверховому плані будинку та постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітету Бердичівської міської ради депутатів трудящих № 12.06.1974 р., якою на ОСОБА_4 було накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 10,00 крб. за самовільне будівництво приміщень площею 9,40 кв. м та 8,40 кв. м. (а. с. 23, 29).
Вказане стягнення було сплачено 13.06.1974 р., що підтверджується квитанцією від 13.06.1974 р. (а. с. 30).
Як вбачається з відмітки, яка міститься на поверховому плані будинку за адресою: м. Бердичів, вул. Тельмана, 105, рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради депутатів трудящих № 388 від 27.06.1974 р. приміщення 1-1 та 1-2 будинку були прийняті в експлуатацію (а. с. 23). Більш якісна відмітка про це міститься на аркуші без номеру між аркушами 3 та 4 оригіналу інвентаризаційної справи на зазначений будинок.
Тобто, будинок № 3, який знаходиться по вул. Кутузова у м. Бердичеві Житомирської області та складається з приміщень 1-1 площею 9,4 кв. м - сіни, 1-2 площею 8,4 кв. м - сіни, 1-3 площею 6,2 кв. м - коридор, 1-4 площею 36,4 кв. м - житлова кімната, 1-5 площею 19,0 кв. м - житлова кімната, 1-6 площею 8,3 кв. м - кухня, є нерухомим майном, яке на даний час є таким, що було створено (побудовано) на підставах, не заборонених діючим у момент його створення (будівництва) законодавством.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 як така, що добросовісно заволоділа вказаним у попередньому абзаці будинком та продовжила після такого заволодіння відкрито, безперервно володіти ним протягом більше ніж десяти років набула права власності на нього за набувальною давністю (стаття 344 Цивільного кодексу України), а тому її позовна вимога підлягає задоволенню.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням наведених вище обставин справи щодо заволодіння будинком, який стосується предмету спору, задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 буде відповідати таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Судові витрати, згідно заяви ОСОБА_1, покладаються на неї (а. с. 82).
Керуючись статтями 1 - 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 - 60, 63, 64, 79, 88, 208, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовну вимогу ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (народилась 25.05.1975 р., місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) право власності на житловий будинок № 3, який знаходиться по вул. Кутузова у м. Бердичеві Житомирської області та складається з приміщень 1-1 площею 9,4 кв. м - сіни, 1-2 площею 8,4 кв. м - сіни, 1-3 площею 6,2 кв. м - коридор, 1-4 площею 36,4 кв. м - житлова кімната, 1-5 площею 19,0 кв. м - житлова кімната, 1-6 площею 8,3 кв. м - кухня.
Роз'яснити, що:
- дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;
- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
- апеляційна скарга на дане рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;
- особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Корбут
Повне рішення складено 13.02.2013 р.