Справа № 2-1862/11
пр.№ 2/0603/395/12
Рішення
Іменем України
17.01.2013 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Потапової Т.М., з участю секретаря Ситяшенка І.В., позивача, його представника ОСОБА_1, відповідача, його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля в сумі 7000 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що є власником автомобіля НОМЕР_1, використовує автомобіль у підприємницькій діяльності, користується послугами радіоефіру таксі „062”. 06.01.2011 року виконуючи замовлення, він керував автомобілем по вул..Луганській в с.Озадівка Бердичівського району та виконував поворот праворуч на вул.Садову. В той час водій мотоцикла „ІЖ” дер.ном.3239 ЖИК ОСОБА_5 намагався здійснити обгін його автомобіля на перехресті та вчинив зіткнення з його автомобілем. Постановою судді від 31.01.2011 року ОСОБА_5 визнано винним за ст.124 КУпАП. Пошкодженням автомобіля йому завдано матеріальну шкоду в сумі 7000 грн.. Моральна шкода в розмірі 3000 грн. завдана моральними переживаннями з приводу простою автомобіля та втратою заробітку, витрачанням часу на звернення до ДАІ, фахівців по ремонту автомобіля.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав лише в частині відшкодування матеріальної шкоди. Моральну шкоду просить не стягувати, оскільки ОСОБА_4 не вчиняв ДТП.
Відповідач проти позову заперечив. Суду пояснив, що не пам'ятає в якому році він продав мотоцикл ОСОБА_6 за 450 грн., мотоцикл був несправний, передав йому техпаспорт на мотоцикл, але з обліку в ВРЕВ ДАІ не зняв, з тої пори ОСОБА_6 не бачив.
Представник позивача ОСОБА_2 вважає відповідача ОСОБА_4 не належним відповідачем у справі, на його думку відповідальність має нести в даному випадку моторно-транспортне страхове бюро України на підставі п.а ч.1 ст.41 Закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки шкоду завдано незабезпеченим транспортним засобом. Крім того, ОСОБА_4 не є власником мотоцикла, транспортний засіб був ним відчужений, а позивач не дотримався вимог ст.33 Закону, після ДТП не звернувся до страхової компанії або до МТСБУ з інформацією про ДТП.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Власником автомобіля НОМЕР_2, є позивач у справі -ОСОБА_3 (а.с.8).
За повідомленням Бердичівського ВРЕВ УДАІ станом на 15.03.2012 року мотоцикл ІЖ, держ.номер 323 ЖИК зареєстрований за ОСОБА_4.(а.с.58,59)
Згідно з постановою судді Бердичівського міскрайсуду від 31.01.2011 року ОСОБА_5 визнано винним за ст.124 КУпАП за те, що 06.01.2011 року в с.Радянському Бердичівського району по вул..Луганській об 11 год.15 хв. він, керуючи мотоциклом НОМЕР_3, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що водій автомобіля НОМЕР_4, який рухався попереду, подав сигнал про намір повороту ліворуч на вул.Садову, здійснив обгін на перехресті, внаслідок чого скоїв зіткнення з цим автомобілем. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.(а.с.6)
ОСОБА_5 помер 13.10.2012 року.(а.с.106)
Позивачем позов був пред'явлений до ОСОБА_5, за його клопотанням до участі у справі залучений як співвідповідач ОСОБА_4, ухвалою суду від 07.12.2012 року позов залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо ОСОБА_7 за заявою позивача.(а.с.155)
Під час ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а саме: деформовано ліве заднє крило, задня ліва дверка.(а.с.7)
Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 9/73 від 16.12.2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21114, 2007 року випуску, становить 3615,54 грн., величина втрати товарної вартості -1662,86 грн., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля склав 5278,40 грн.(а.с.25-40).
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5, який порушив Правила дорожнього руху, вчинив зіткнення з автомобілем позивача, внаслідок чого завдав майнової шкоди власнику автомобіля у розмірі визначеному експертизою. Таким чином між винними діями ОСОБА_5 та заподіянням шкоди є причинний зв'язок.
Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.2 ст.1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року наданий приблизний перелік володільцев джерел підвищеної небезпеки, до яких зокрема, належать власники джерел підвищеної небезпеки, в тому числі громадяни; організації та громадяни, які володіють джерелом підвищеної небезпеки на підставі відповідних договорів (оренди, підряду); громадяни, які мають доручення на керування транспортними засобами.
Фактичною ознакою володільця джерела підвищеної небезпеки є те, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами. У разі, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення, вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду, крім випадків передбачених законом.
Такими випадками є винятки з правила, які встановлені ч.3, ч.5 ст.1187 ЦК України, згідно з якими особа, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядник тощо), звільняється від обов'язку відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом у випадках неправомірного заволодіння третьою особою транспортним засобом, завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Зазначені випадки мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідач ОСОБА_4 є власником джерела підвищеної небезпеки, яким заподіяно шкоду позивачеві. Суду не надано сторонами доказів, що ОСОБА_5, який є винним у заподіянні цієї шкоди, керував цим транспортним засобом на відповідній правовій підставі.
Відповідач ОСОБА_4 заперечує, що є власником мотоцикла, мотивуючи тим, що продав цей мотоцикл ОСОБА_6 на запчастини, однак без зняття з реєстраційного обліку в органах ВРЕВ ДАІ. Факт передачі автомобіля ОСОБА_6 ствердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Свідок ОСОБА_6 не допитаний в судовому засіданні за клопотанням відповідача.
Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388, власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати їх в органах Державної інспекції МВС України. Передача транспортного засобу без належного юридичного оформлення не відповідає вимогам закону, не створює будь-яких юридичних наслідків для сторін. Мотоцикл „ІЖ” не знятий з реєстраційного обліку відповідачем та не поставлений на облік ОСОБА_6, тому ОСОБА_4 залишається власником транспортного засобу.
Відповідно до ч.4 ст.1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно у частці, яка визначається рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 керував мотоциклом, власником якого є ОСОБА_4, без відповідної правової підстави ( договору, довіреності тощо). Цьому сприяла недбалість відповідача, який передав мотоцикл іншій особі без належного оформлення угоди, зняття транспортного засобу з реєстраційного обліку та постановки на облік на ім'я іншої особи.
Представник позивача ОСОБА_1 вважає, що за шкоду заподіяну позивачеві повинен відповідати власник транспортного засобу - ОСОБА_4, оскільки відповідно по п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року межі відповідальності власника та винної особи є однаковими.
Суд вважає таку позицію представника помилковою, оскільки межі відповідальності власника та винної особи є однаковими, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, керувала транспортним засобом на відповідній правовій підставі.
ОСОБА_5 керував мотоциклом без будь-якої правової підстави.
Суд вважає, що недбалість власника транспортного засобу сприяла неправомірному заволодінню транспортним засобом ОСОБА_5, тому відповідно до ч.4 ст.1187 ЦК України власник та винна особа мають нести спільну відповідальність за шкоду.
З зазначених вище підстав є невірною думка представника відповідача, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі, а за шкоду повинно відповідати Моторно-транспортне страхове бюро України.
Моторно-транспортне страхове бюро України не залучено до участі у справі. За повідомленням департамента інформаційних технологій МТСБУ договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу „ІЖ” д.н.НОМЕР_5 в період з 2003 по 04.05.2011 року не укладались.(а.с.168)
На момент вчинення ДТП автомобіль ВАЗ 21114 позивача також не був застрахований, що вбачається з постанови серії АМ1 № 048249 від 06.01.2011 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП за відсутність страхового полісу.
Таким чином, обидва транспортні засоби, які були учасниками ДТП, не є забезпеченими відповідно до положення п. 1.7 ст.1 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Відповідно до п.41.1 ст.41 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає пункту 1.7 статті 1 Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з цією нормою транспортний засіб, власнику якого заподіяно шкоду, має бути застрахованим. Незабезпеченість транспортного засобу(п.1.7 Закону), якому заподіяну шкоду, виключає відповідальність МТБСУ за цю шкоду.
Таким чином, на підставі аналізу досліджених доказів у справі, вищенаведених правових норм, роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року, суд вважає за можливе відповідальність за заподіяну позивачеві матеріальну шкоду покласти на відповідача ОСОБА_4 в розмірі 50%, виходячи із встановленого експертизою розміру заподіяної шкоди. Іншу частину відповідальності мало бути покладено на винуватця ДТП -ОСОБА_5, який помер.
Матеріальна шкода згідно з висновком експертизи складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля в сумі 3615,54 грн. та втрати товарної вартості автомобіля в сумі 1662,86 грн., в загальній сумі 5278,40 грн., 50% заподіяної шкоди становить 2639,20 грн.. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до п.9 вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Згідно з висновком експертизи вартість замінених складових становить 458,80 грн. ( відповідно 50% вартості -229,40 грн.).
Позивач не підтримав позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати позивача присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача 50% судових витрат по сплаті державного мита та ІТЗ. Суд також вважає на необхідне стягнути з відповідача на користь експертної установи 50% вартості автотоварознавчої експертизи в сумі 843,84 грн. згідно з розрахунком(а.с.24).
Суд не вважає можливим стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати в сумі 2000 грн. на послуги адвоката ОСОБА_2. Витрати на правову допомогу є видом судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, розмір цих витрат повинен бути підтверджений документально, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Адвокатом ОСОБА_2 суду надано копію квитанції Приватбанку № 1 від 05.12.2012 року про сплату ОСОБА_4 2000 грн..(а.с.131) Однак адвокатом не надано суду розрахунку розміру витрат на правову допомогу відповідно до Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” від 20.12.2011 року. Розмір компенсації встановлений законом не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надає правову допомогу в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що зазначається у відповідному судовому рішенні. Оскільки такий розрахунок адвокатом не наданий, суд не має можливості зазначити його в рішенні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2639,20 грн., що складається з ? частки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_6 та ? частки вартості втрати товарного виду автомобіля, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 25,50 грн. та ІТЗ в сумі 60 грн.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Зобов'язати ОСОБА_3 після відшкодування ОСОБА_4 матеріальної шкоди повернути йому пошкоджені деталі, які підлягають заміні, вартістю 229,40 грн.
Стягнути з відповідача на користь НДКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601 на рахунок 31258272211843, банк одержувача: УДК в Житомирській області МФО-811039 вартість проведеної автотоварознавчої експертизи в сумі 843,84 грн..
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: