Справа № 2-4227/11 Провадження №22-ц/0390/1378/2012 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С.
Категорія:27 Доповідач: Бовчалюк З. А.
19 липня 2012 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1 З А, ознайомившись з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 серпня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року позов публічного акціонерного товариства (далі -ПАТ) “ОТП Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ПАТ “ОТП Банк” заборгованість за кредитним договором № CL-A00/015/2007 від 15.03.2007 року в розмірі 86 614 грн. 10 коп., стягнуто з відповідачів на користь банку з кожного по 866 грн. 14 коп. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн. з кожного.
Рішенням апеляційного суду Волинської області вищенаведене рішення скасовано та ухвалено нове. Позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь товариства з обмеженою відповідальністю. “ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором № CL-A00/015/2007 від 15.03.2007 року в сумі 80 447 (вісімдесят тисяч чотириста сорок сім) грн. 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” з кожного судові витрати в розмірі 462 (чотириста шістдесят дві) 23 коп.
Не погоджуючись із повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року, відповідач ОСОБА_2 27 червня 2012 року подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на подання апеляційної скарги, а рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Дану апеляційну скаргу слід повернути апелянту, а справу до суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
За змістом ст.ст. 13, 292 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 27 ЦПК України серед інших прав, наданих особам, які беруть участь у справі, передбачено право оскаржувати рішення і ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 22 грудня 2011 року уже подавала апеляційну скаргу на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року, яка ухвалою судді апеляційного суду Волинської області від 07 лютого 2012 року була повернута апелянту у зв'язку з не усуненням недоліків поданої апеляційної скарги.( а.с 117, 122, 125).
Ухвала судді апеляційного суду Волинської області від 07 лютого 2012 року про повернення ОСОБА_2 апеляційної скарги на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року останньою була отримана , набрала законної сили та не була оскаржена нею в касаційному порядку.( а.с 124).
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 25 червня 2012 року повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове по суті заявлених банком позовних вимог ( а.с. 161-162). Текст даного рішення було направлено відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2О.( а.с 163). Про перегляд судом апеляційної інстанції рішення Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року ОСОБА_2 було достовірно відомо оскільки нею отримувались судові повістки, що направлялись в її адресу ( а.с. 149, 150, 154).
Не зважаючи на це, відповідач повторно з тих же підстав 27 червня 2012 року подала аналогічну апеляційну скаргу на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року.
Фактично повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року в розумінні ст. 292 ЦПК України не може бути об'єктом апеляційного оскарження, оскільки воно скасовано рішенням апеляційного суду Волинської області від 25 червня 2012 року, яке набрало законної сила та не оскаржене в касаційному порядку.
Аналіз викладених обставин дає підстави стверджувати про зловживання відповідачем ОСОБА_2 своїм процесуальним правом на оскарження судових рішень, що спрямовано на свідоме, навмисне і недобросовісне затягування виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно з ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У справі «Преда і Дардарі проти Італії» Суд вказав, що метою норми ст. 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією. Крім того, Суд звертає увагу на те, що зловживанням правом визнається і така діяльність, яка фактично не спричинила шкоди, однак мала своєю метою у майбутньому використати певне право для порушення прав інших осіб.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Враховуючи викладене, а також те, що сутність проблеми зловживання правом полягає у співвідношенні нормативного i фактичного, вважаю, що в даному випадку є всі правові підстави стверджувати про зловживання відповідачем своїм процесуальним правом на оскарження судового рішення, оскільки дії ОСОБА_2, що виразилися у неодноразовому поданні апеляційної скарги на рішення суду з тривалим проміжком у часі, є усвідомленими вольовими систематичними вчинками, що лише формально ґрунтуються на положеннях процесуального права і не мають за мету захист порушених, невизнаних чи оспорюваних її прав, а навпаки такі вчинки та діяльність переслідують іншу мету - затягування розгляду справи у зв'язку з пересиланням справи між судовими інстанціями шляхом подачі апеляційних скарг, що в свою чергу порушує передбачене Конвенцією право позивача на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку.
За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм процесуального права, а також з метою забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, дотримання засад і принципів міжнародного права, вважаю, що дану апеляційну скаргу слід повернути апелянту а справу повернути до Луцького міськрайонного суду.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 13, 27, 292, 293, 297 ЦПК України,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу повернути апелянту.
Дану справу повернути до Луцького міськрайонного суду Волинської області
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Волинської області ОСОБА_1