Справа № 11-380 Головуючий у І інстанції Архангельський
Категорія 12 Доповідач у 2 інстанції Каленченко
Іменем України
07 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Зубара В.В.
суддів: Каленченко Н.О., Орла А.І.
за участю прокурора Нечепоренко С.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією помічника прокурора Тетіївського району на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 04 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не військовозобов'язаного, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, мешканця область, ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше судимого:
20.02.2008 р. вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 191 КК України до 1 року обмеження волі з позбавлення права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;
05.02.2009 р. вироком Тетіївського районного суду Київської області за ч.1 ст.396 КК України засуджено до 1 року обмеження волі. В силу ст.71 КК України приєднано частково не відбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва, остаточно визначено покаання за сукупністю вироків 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права займати посади пов»язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2010 р. звільнено умовно-достроково від відбування покарання на не відбутий строк на 8 місяців 29 днів,
Засуджено ст.164 ч.І КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі. В силу ст. 71 КК України приєднано частково не відбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від05.02.2009 року і остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_1 Є визначено 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 один рік. В силу ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбуття основного покарання з іспитовим строком 3три роки. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання , роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.
Згідно вироку ОСОБА_2 відповідно до рішення Тетіївського районного суду від 05 липня 2010 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання її сина ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.06.2010 року до повноліття сина.
Проте ОСОБА_1 за період 05.07.2010 року по 01.11.2010 року злісно ухиляється від сплати аліментів, ніде не працевлаштувався , на облік в центрі зайнятості не став, не реагував на попередження державних виконавців, заборгованість по аліментам не погасив, внаслідок чого станом на 01.11.2010 року має заборгованість по аліментах сумі 1606 грн.
На вирок суду державний обвинувач подав апеляцію, з підстав невірного застосування кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_5, а саме, безпідставного звільнення судом його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
При цьому апелянт посилається на те, що постановою Ірпінського районного суду Київської області від 30.03.2010 року ОСОБА_1 звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк на 8 місяців 29 днів.
23.11.2010 року прокурором Тетіївського району Київської області відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу. Тобто, злочин передбачений ч. 1 ст. 164 КК України вчинений ОСОБА_1 під час іспитового строку.
Не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, вважаює, що судом невірно застосовано кримінальний закон при призначенні покарання ОСОБА_1, зокрема, судом безпідставно звільнено засудженого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Вчинення нового злочину під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання слід розцінювати як порушення умов такого звільнення і повторне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Просить вирок Тетіївського районного суду Київської області від 4 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 164 ч.1 КК України у виді 1 року обмеження волі, в силу ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за роком Тетіївського районного суду Київської області від 05.02.09 року у виді 6 місяців обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік, остаточне покарання за супністю вироків призначити у виді обмеження волі строком 1 рік 6 місяців з позбавленням права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого, який просив залишити апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача підлягає частковому задоволенню.
Суд при призначені покарання ОСОБА_1 не дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України, згідно з якого засудженому необхідно призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що обтяжують та пом»якшують покарання.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу. А вчинення нового злочину під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання слід розцінювати як порушення умов такого звільнення і повторне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Крім того, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5не враховані і вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 29.06.1990 року «Про практику призначення судами України кримінального прокарання», де зазначено, що в мотивувальній частині вироку повинні бути вказані обставини як пом'якшуючі, так і обтяжуючі відповідальність, мотиви призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші міри покарання, не пов'язані з позбавленням волі.
Суд також повинен перевірити і той факт , чи являється злісною несплата аліментів на протязі чотирьох місяців ОСОБА_1 після звільнення з місць обмеження волі .
З наведених підстав вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню та направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію помічника прокурора Тетіївського району Київської області задовольнити частково.
Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 04.02.2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд іншим суддею.
Судді: 1. 2. 3.