Справа № 11-304 Головуючий у І інстанції Литвиненко
Категорія 21 Доповідач у 2 інстанції Каленченко
Іменем України
17 березня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Зубара В.В.
суддів Каленченко Н.О., Черкасова В.М.
за участю прокурора Скрипка І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_1, 24.07.1978 народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, військовозобов'язаного, пільгами не користується, одруженого, непрацюючого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:
27.07.1994 року Таращанським районним судом Київської області за ч.3 ст..140, ч. 3 ст. 142, ст.ст. 42, 43 КК України до семи років позбавлення волі:
29.06.2001 року Володарським районним судом Київської області за ч. 3 ст.140 КК України до п'яти років позбавлення волі;
15.03.2007 року Білоцерківським районним судом Київської області за ч.1 ст.152 КК України до чотирьох років позбавлення волі; звільнився 20.01.2010 року по постанові Березанського міського суду Київської області умовно-достроково на один рік чотири місяці 22 дні;
Засуджено за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі п.1 ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 15.03.2007 року та остаточно засуджено до чотирьох років шести місяців позбавлення волі,-
Згідно вироку ОСОБА_1 близько 01 години разом зі своїми знайомими перебував по вул. Торф'яній смт. Баришівка Київської області поруч із залізничним переходом. Після вжиття алкогольних напоїв та побачивши у ОСОБА_2 мобільний телефон ,,Нокіа,, , ОСОБА_1 вирішив заволодіти ним. З цією метою ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 і не реагуючи на її опір та зауваження, відкрито заволодів її мобільним телефоном ,,Нокіа 5130,, вартістю якого складає 855 грн., після чого з місця скоєння злочину зник. При цьому, ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 855 гривень.
Засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію на вирок суду в якій зазначає, що він злочину не скоював, явку з повинною писались під тиском працівників міліції із застосуванням фізичної сили та погроз. При постановленні вироку суд не взяв до уваги характеристики з місця роботи та той факт, що на його утриманні знаходиться вагітна дружина. В своїй апеляції ОСОБА_1 просить пом'якшити покарання або направити справу на додаткове розслідування.
Прокурор в період апеляційного оскарження подав апеляцію на вирок суду, але до розгляду останньої по суті - 16.03.2011 року відкликав апеляцію.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, ОСОБА_1, який просив пом»якшити покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій, за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні і є обгрнутованим.
Так, незважаючи на невизнання своєї вини засудженим, його вина у вчиненні злочину підтверджується наступними доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка ствердила про те, що саме ОСОБА_1 вихопив телефон марки «Нокіа»з кармана її куртки, показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що тієї ночі чоловік прийшов додому ранком, помітила у нього телефон марки «Нокіа», який продав сестрі, показаннями свідків ОСОБА_4 ОСОБА_5 про те, що у ОСОБА_1 купили телефон марки «Нокіа», показаннями свідка ОСОБА_6 про те, того вечора він був у компанії з підсудним, потерпілою та іншими. ОСОБА_1 для реалізації телефону марки «Нокіа»не давав..Йому нічого не відомо з приводу викрадення телефона. Винність ОСОБА_1 П також підтверджується явкою з повинною та протоколом допиту в якості обвинуваченого, де він до подробиць показав про обставини скоєння злочину, іншими викладеними у вироку доказами.
Наведеним у вироку доказам суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1П за ч.2 ст 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна вчинене повторно.
Доводи апеляції засудженого про те, що вирок побудований на неправдивих показах потерпілої не відповідають дійсності, оскільки показання останньої, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, є послідовими -такими, що підтверджені сукупністю інших досліджених в судовому засіданні .
Судом також перевірялися і показання ОСОБА_1 щодо застосування до нього працівником міліції ОСОБА_7 фізичного насильства. Як убачається із матеріалів справи, протоколу судового засідання ОСОБА_7 по даній справі оформив лише протокол огляду місця події, більше жодних слідчий дій не виконував. Згідно висновку службової перевірки в діях працівника міліції ОСОБА_7 неправомірних дій відносно ОСОБА_1 не вбачається.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, які впливають на покарання і призначив покарання, яке відповідає вимогам ст. 50 КК України. Оскільки останній вчинив злочин в період умовно-достроково звільнення від покарання за вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 15.03.2007 року , суд обґрунтовано застосував ст. 71 КК України, приєднавши частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Підстав для пом»якшення вироку про що ставить питання в апеляції засуджений, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,-
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.
Судді 1. 2. 3.