Справа № 11-415 Головуючий у І інстанції Віговський
Категорія 40 Доповідач у 2 інстанції Каленченко
Іменем України
13 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Ігнатюка О.В.
суддів Каленченко Н.О., , ОСОБА_1
за участю прокурора Нечепоренко С.П..
за участю захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, заступника прокурора Сквирського рай ону Київської області на вирок Сквирського районного суду Київської області від 03.06.2010 року яким,-
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
и.Сквира Київської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого ЗАТ "Надія", с.Горобіївка, механізатором, раніше не судимого,
Засуджено за ст.215 ч.2/ в редакції 1960 року/, 75,76 до чотирьох років позбавлення волі. Іспитовий строк один рік.
Стягнуто із засудженого на користь потерпілої 6502.71 грн - матеріальної шкоди, 50000 грн - моральної шкоди, 3000 грн- витрати за надану юридичну допомогу.
Згідно вироку ОСОБА_3, 03 квітня.2000 року близько 14 години, під час виконання ним своїх фудових обов'язків, керуючи закріпленим за ним трактором з причепом Т-150К р/н НОМЕР_1, який належав ВАТ «Сквирарайагрохім»приїхав на територію Сквирської залізничної станції по вул. Залізнична в м. Сквира Київської області, порушуючи при цьому п.п. . 21.1 ПДР (перевозити пасажирів у транспортних засобах дозволяється в кількості, передбаченій технічною характеристикою, так, щоб вони не заважали водієві керувати ним та не обмежували оглядовість), перевіз до вказаного місця в якості пасажира громадянина ОСОБА_4
Останній по приїзду на територію залізничної станції, де проводились роботи по вивантаженню міндобрив із залізничних вагонів, вийшов з кабіни трактора Т-150К. ОСОБА_3 в свою чергу, не вимикаючи двигуна, чекав черги під завантаження. За цей час ОСОБА_3 залишав вищевказаний трактор і оглядав його з правої передньої частини. Після цього побачивши, що настала черга під завантаження закріпленого за ним фактора, подавши звуковий сигнал, розпочав рух вищевказаним трактором. При цьому, не переконався, що його початок руху буде безпечним для інших осіб, тобто порушив п.п. 10.1 ПДР (перед початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху, водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху), зокрема :
не врахував наявності обмеженої оглядовості з місця водія, а саме не врахував наявності ділянки дороги яку неможливо бачити з сидіння водія попереду та з лівої сторони трактора, що пов»язана з конструктивними особливостями трактора Т-150К(великі габарити транспортного засобу, розміщення сидіння водія з правої сторони, наявності на капоті трактора повітроочисника та випускної труби з глушником, які обмежують оглядовість, що створювало підвищену небезпеку перед початком руху); не врахував дорожню обстановку, яка склалася на той час на місці ДТП Внаслідок порушень п.п. 10.1 ПДР ОСОБА_3 скоїв наїзд ОСОБА_4
Внаслідок наїзду ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, у вигляді : садна на зовнішній поверхні правої кисті розміром 5x4 см., що розташоване нижче рівня оточуючої шкіри; трьох аналогічних саден на передній поверхні правого колінного суглобу та правої гомілки; садна в області правого виска характеру вище описаного розміром 2x1 см.; синця в правій паховій області з переходом на праве бедро розміром 9x5 см.; перелому 2-8 ребер справа по середньоключичній лінії зі сторони зовнішньої кісткової пластинки лінія перелому рівна, внутрішньо крупнозубчата; перелому 5-8 ребер по лопаточній лінії з пошкодженням пристіночної пліври аналогічний вище описаному; правостороннього гемотораксу (1000 мл); поперечного перелому грудини на рівні 6-го ребра та закритого перелому обох кісток правого передпліччя на рівні середньої третини; багато уламкового перелому правої повздовшної кістки з виникненням 5 відломків неправильної форми розміром від 2x1 см. до 8x5 см.; закритого перелому обох лодижек правого гомілкостопного суглобу; закритої травми живота з 5 розривами печінки на заднєдіафрагмальній поверхні, які виникли від здавлення правої половини грудної клітки живота, тазу, правих кінцівок і згідно заключення СМЕ № 36 від 28.04.2000 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких помер в Сквирській ЦРЛ.
Порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3, а саме п.п. 10.1 Д знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що наступили. Крім того, судовим слідством не встановлено будь-яких порушень ПДР з боку загиблого ОСОБА_4 та можливого створен ним аварійної ситуації; перебування загиблого ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння; наявності будь-яких об'єктивних даних, які можуть свідчити про відхилення психічної або фізичного стану загиблого ОСОБА_4 на момент ДТП. виконання безпосередньо в час та в місці ДТП своїх трудових обов'язків ОСОБА_4
В апеляції засуджений просить скасувати несправедливий вирок щодо нього та постановити виправдувальний вирок із закриттям кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому він посилаються на те, що суд не змігся всебічно , повно та об»єктивно дослідити і оцінити наявні обставини по даній кримінальній справі та зробити вірний висновок щодо його невинуватості у скоєнні інкримінованого йому злочину.
Захисник в апеляції вважає, що вирок щодо ОСОБА_3Г має бути скасований через допущену неповноту досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильному застосуванню кримінального закону та істотному порушенні кримінально-процесуального закону. Справа має бути закрита за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_3 На думку захисника суд не взяв до уваги, що учасник дорожнього руху пішохід ОСОБА_4 особисто створив аварійну обстановку чим позбавив водія , котрий попав в таку ситуацію можливості однозначно прогнозувати подальший розвиток подій . Висновок про винуватість ОСОБА_3 М, що міститься у акті про нещасний випадок з ОСОБА_4 був зроблений без розслідування поведінки потерпілого до ДТП. Судом не вказано, які ж саме свідчення свідків можливо використовувати як доказ винуватості ОСОБА_3, їм дана необ»єктивна оцінка. При розгляді цивільного позову суд належним чином не перевірив та не з»ясував чи могла виникнути шкода, заподіяна потерпілому внаслідок неправомірних дій третіх осіб, непереборної сили або умислу самого потерпілого, та чи немає в діях потерпілого необережності, що є загальною підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди.
Державний обвинувач просить вирок Сквирського районного суду від 03.06.2010 року щодо ОСОБА_3 С змінити у зв»язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, кваліфікувавши його дії не за ч.2 ст. 215 КК України , а за ч. 2 ст. 286 КК України.
Представник потерпілої ОСОБА_5 в запереченні на апеляцію захисника засудженого зазначає про те, що суд всебічно , повно та об»активно дослідив та оцінив наявні докази по справі та зробив вірний висновок щодо винуватості ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію, у задоволенні апеляцій засудженого та захисника просив відмовити, засудженого ОСОБА_3 та захисника, які просили задовольнити їх апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню.
Підставами для скасування чи зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є, зокрема, істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону.
Істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Відповідно до вимог ст.334 ч.І КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення , визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Нечітке і неконкретне формулювання обвинувачення є підставою для скасування вироку.
Крім того, відповідно до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в
судовому засіданні .
Як убачається із обвинувального висновку , мотивувальної частини вироку ОСОБА_3 М пред»явлено нечітке і неконкретне обвинувачення , оскільки не містить посилання на те, де перебував, як діяв та в якому положенні перебував потерпілий перед здійсненням наїзду на нього трактором під керуванням ОСОБА_3
Вирок суду першої інстанції є незаконним і внаслідок незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню та застосуванню кримінального закону, який не підлягає застосуванню. Статтею 324 КПК України передбачено, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений. Згідно статті 5 КК України, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України, статей 6,81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19.04.2000 року, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, в санкції ст. 215 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до пяти років або без такого. В санкції ст. 286 ч.2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Таким чином, в кримінальному кодексі 2001 року законодавець зменшив верхню межу основного покарання, а також, зменшив верхню межу додаткового покарання. Тобто, кримінальний закон - КК України, прийнятий 05.04.2001 року, помякшує кримінальну відповідальність ОСОБА_3Г в порівнянні з КК України прийнятим 28.12.1960 року і має зворотну дію в часі. Враховуючи зазначене досудове слідство та суд мали кваліфікувати дії засудженого не за ст. 215 ч.2 КК України, а за ст. 286 ч.2 КК України.
Призначення покарання засудженому за ст. 215 ч 2 Кримінального Кодексу 1960 року, а звільнення від відбування призначеного покарання за статями 75,76 Кримінального Кодексу 2001 року є неприпустимим.
З наведених підстав вирок суду щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню,
а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи та постановити по справі законне і обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,-
Апеляції прокурора Сквирського району Київської області , засудженого ОСОБА_3Г.С, захисника ОСОБА_2 задоволити частково.
Вирок Сквирського районного суду Київської області від 03.06.2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд іншим складом суду.
Судді 1. 2. 3.