08 вересня 2009 року №22а-15267/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
при секретарі судового засідання: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Чемеровецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чемеровецькому районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії ,-
встановила:
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Чемеровецькому районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії .
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона дитина війни. Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач відмовляється провести підвищення до пенсії відповідно до вказаного закону, в 2006-2008 році відповідач зобов»язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати її пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни. Просила позов задоволити, стягнути надбавку за 2007 рік.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2008 року позов задоволено частково. Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України у Чемеровецькому районі здійснити щомісячну доплату Зюбровській Галині Костянтинівні підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржило Управління Пенсійного фонду України у Чемеровецькому районі Хмельницької області . Вважає постанову суду незаконною, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить скасувати постанову і постановити нову постанову, якою відмовити в позові.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що позивачка є дитиною війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Конституційний суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Пунктом 17 статі 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-4 «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, тому за цей рік слід відмовляти у позові.
Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 11 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-5 «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у звязку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-6 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідного до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Хоча, судом першої інстанції не зазначено, що таке підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком повинно виплачуватись з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року , однак це не впливає на правильність прийнятого рішення по суті, тому не може бути підставою для його зміни чи скасування. В даному випадку постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає уточненню.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Чемеровецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2008 року у справі №2а-2628/08 - без змін, уточнивши її резолютивну частину щодо виплати позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року включно, з урахуванням виплачених сум.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
В. Улицький В. Багрій І. Обрізко
Головуючий:
Судді: