Справа 2а-22475/09/1270
Категорія № 2.11.1
Іменем України
12 серпня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смішливої Т.В.
при секретарі Попові М.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Одінцова Р.І., дов. № 863-2 від 02.01.2009 р.
Бондарева І.М., дов. № 863-12 від 02.01.2009 р.
від відповідача: Самохін Ю.В., дов. № 2884/10-013 від 12.02.2009 р.
Куліков О.Ю., дов. № 29006/10/10-013 від 23.12.2008 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Від к ритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Луганська про визнання дій відповідача такими, що не відповідають Закону та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00001508013/0 від 27.04.2009 року, -
У травні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій відповідача такими, що не відповідають Закону та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00001508013/0 від 27.04.2009 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 53560 грн. за січень 2009 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є тепловозобудівним підприємством, купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів та інш., використовуючи метал. Під час основного виробництва від металу залишаються відходи - металобрухт, який є продуктом переробки. Подальша реалізація металобрухту здійснюється без оподаткування відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону про ПДВ. Тобто, позивачем не було допущено порушень п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п.7.4.3. ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» і п. 5.7. ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 213, а висновки щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2 008 року на 53560 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у січні 2009 року у розмірі 53560 грн. не відповідає дійсності.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представники відповідача проти позову заперечували, пояснили, що при продажу металобрухту, ВАТ «ХК «Луганськтеплвоз» повинно обліковувати металобрухт як відходи від виробництва по чистій вартості реалізації і саме чиста вартість реалізації таких запасів (відходів виробництва) і є базою для нарахування ПДВ згідно п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто, підприємство при реалізації відходів і брухту чорних металів, отриманих як відходи власного виробництва, повинне перерахувати вхідний ПДВ на пільговий обсяг, виходячи із суми чистої вартості (собівартості) реалізації металобрухту та відходів виробництва. У податковому обліку дані операції повинні зменшувати податковий кредит по разку 10.1 декларації по ПДВ, а обсяг придбання таких операцій, які звільненні від оподаткування повинні відображатися в рядку 10.2 декларації по ПДВ. Просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі через його необґрунтованість.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.07.1993 року за № 399, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, взято на податковий облік у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 01.09.2004 року. (а.с. 38 - 43)
З матеріалів справи вбачається, що у період з 20.03.2009 року по 09.04.2009 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську) на підставі ч.6 п.9 ст. 11-1 Закону України від 12.04.1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні», а також п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2009 року.
За результатами перевірки складено Акт № 258 /08-3/05763797 від 14.04 .2009 року у висновках якого вказується на порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2008 року у сумі 53560 грн ., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 53560 грн. по декларації за січень 2009 рокую. ( а.с. 8 - 29)
На підставі Акту перевірки № 258 /08-3/05763797 від 14.04 .2009 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001508013/0 від 27.04.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2009 року на 53560 грн. (а.с. 7)
Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Як свідчать матеріали справи, позивач є тепловозобудівним підприємством і купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів, електровозів, дизель-поїздів та у своїй господарсько-виробничий діяльності використовує метал, в наслідок чого, при виготовленні продукції утворюються відходи (металобрухт) які реалізуються підприємством.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.
Отже, виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.
Підпункт 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
У той же час, норма підпункту 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Підпунктом 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» спеціально не виробляє, не випускає та не виготовляє відходи металу, хоча ці відходи згодом реалізуються як металобрухт.
Позивач, купуючи сировину (метал) і виготовляючи з неї продукцію (тепловози, електровози, дизель-поїзди), відповідно до технологічного процесу та при її виготовленні одержує відходи у вигляді металобрухту, тобто під час виготовлення основної продукції позивач отримує ще один вид продукції - металобрухт.
Пунктом 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції по поставці відходів і брухту чорних металів, у тому числі і операції по імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.
Отже, господарська операція з поставки металобрухту підлягає оподаткуванню у загальному порядку згідно положень, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», який у свою чергу п. 11.44 тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнив від оподаткування.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкову декларацію ВАТ «ХК Луганськтепловоз» по ПДВ за січень 2009 року заповнено не у відповідності до норм чинного законодавства з питань оподаткування, а саме у вказаній декларації завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2008 року та, відповідно, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість» на 53560 грн.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в частині визнання незаконними дій відповідача та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 00001508013/0, яким СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зменшено ВАТ «ХК «Луганськтеплвоз» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 53560 грн.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд відмовляє позивачу у задоволенні позову судові витрати з державного бюджету не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997 р., ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Луганська про визнання дій відповідача такими, що не відповідають Закону та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 00001508013/0 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову складено у повному обсязі 14 серпня 2009 року.
СУДДЯ: (підпис) Т.В.Смішлива
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар с/з: