Справа 2а-23324/09/1270
Категорія 2.11.3
26 серпня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.,
при секретарі Кір'ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Від к ритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Луганська про визнання дій протиправними, визнання права на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року, -
Встановив:
5 червня 2009 року позивач ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому послався, що у період з 18 березня 2009 року по 29 квітня 2009 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного і іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року. З висновками акту щодо порушень позивачем вимог податкового та валютного і іншого законодавства при здійсненні господарських операцій на підставі певних договорів поруки з резидентами, які на думку відповідача є договорами про фінансові послуги, заниження у зв'язку з цим валового доходу на суму 24121609 грн. та одночасного заниження валових витрат на суму 1954654 грн. та з покладенням обов'язку зробити перерахунок сум заборгованості за такими договорами та внести зміни до декларацій, позивач не погодився, надав відповідачеві свої заперечення, які відповідачем відхилено. Позивач вважає ці дії відповідача таким, що не відповідають вимогам закону. Відповідачем не враховано, що питання пов'язані з взаємовідносинами, які випливають з договорів поруки, не є фінансовими послугами, бо позивач, який виступає у якості поручителя, у цих відносинах не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, у визначенні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ця сума для поручителя не є позикою або фінансовим кредитом, вона не є і заборгованістю у сенсі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка підлягає перерахунку, ці правовідносини регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України і є способом забезпечення виконання зобов'язання третьої особи - боржника, при цьому у поручителя виникає право зворотної вимоги у розмірі виконаного зобов'язання за боржника. Тому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо покладення на нього зобов'язання провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені у вказаному акті перевірки згідно з вимогами п.7.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до перерахунку збільшити валові доходи та валові витрати за 2008 рік,
- визнати за позивачем право залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 41568614 грн., задеклароване у рядку 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік,
- визнати за позивачем право на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року ( 2008 рік) у сумі 41568614 грн. (рядок 04.9 декларації) в декларації за 1 квартал 2009 року, півріччя 2009 року, три квартали 2009 року, 2009 рік.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, дали пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві
Представники відповідача проти позову заперечували, послалися, що висновок, викладений у акті перевірки про те, що за договорами поруки на обліку позивача рахується заборгованість із резидентами в іноземній валюті, яка складається з основної суми фінансового кредиту, суми процентів, нарахованих на основну суму фінансового кредиту, які були сплачені позивачем на користь банку на підставі укладених договорів поруки, та згідно яких позивач після сплати заборгованості банку, отримав права кредитора за банківською кредитною угодою, у зв'язку з чим облік заборгованості боржника за кредитним договором, сплаченої позивачем за боржника, повинен здійснюватися у відповідності до п. 7.3.3 п.7.3. ст. 7 Закону України №334 «Про оподаткування прибутку підприємств», як сума фінансового кредиту, що позивачем не виконано і потягло за собою заниження валового доходу та одночасно заниження валових витрат, про що докладно відображено у акті.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі , у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно діючого законодавства в Україні вищу силу має Конституція України та Закони України, які більш детально регулюють визначені Конституцією України правовідносини і мають юридичну силу в регулюванні питання, для якого їх прийнято.
Конституцією України передбачено обов'язок , як фізичних, так і юридичних осіб сплачувати встановлені законами України податки та інші обов'язкові збори.
У відповідності з Законом України «Про державну податкову службу України» контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.
Як встановлено п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори ( обов'язкові платежі), крім Національного Банку України та його установ.
Судом встановлено, що позивач ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» у встановленому порядку зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, та платника податків та інших обов'язкових платежів.
У період з 18 березня 2009 року по 29 квітня 2009 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного і іншого законодавства за час з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року.
У вказаному акті зазначено про наявність порушень позивачем вимог податкового, валютного й іншого законодавства тим, що на обліку позивача рахується заборгованість за договорами поруки різних резидентів в іноземній валюті, яка складається з основної суми фінансового кредиту, суми процентів, нарахованих на основну суму фінансового кредиту, та яка була сплачені позивачем на користь банку на підставі укладених договорів поруки за цих резидентів, та згідно яких позивач після сплати заборгованості банку, отримав права кредитора за банківськими кредитними угодами, у зв'язку з чим облік заборгованості боржника за кредитним договором повинен здійснюватися у відповідності до п. 7.3.3 п.7.3. ст. 7 Закону України №334 «Про оподаткування прибутку підприємств», що позивачем не виконано та привело до заниження у зв'язку з цим валового доходу на суму 24121609 грн. та одночасного заниження валових витрат на суму 1954654 грн. у поданих ним деклараціях.
Вказані обставини підтверджуються актом № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року, декларацією з податку на прибуток позивача за 2008 рік.
Однак суд вважає, що зазначені висновки у вказаному акті є помилковими.
Порядок ведення податкового обліку з податків на прибуток регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»
У відповідності зі ст.3 Закону України «Про систему оподаткування» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає:
- 4.1.1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
- 4.1.2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
- 4.1.3. Доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.
Ст. 7 вказаного Закону містить загальний перелік випадків оподаткування операцій особливого виду, у тому числі п. 7.3 містить правила оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті.
Зокрема, підпункт 7.3.3 пункту 7.3 вказаної статті Закону, на який посилається відповідач, визначає, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).
У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.
Судом встановлено, що у період, що перевірявся, між позивачем, іншими суб'єктами господарювання та банками було укладено договори поруки, у яких позивач виступав поручителем за цих суб'єктів господарювання, у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів з банками та отриманням кредитів в іноземній валюті. Оскільки боржники за кредитними договорами ТОВ «УАУ», ТОВ «ВАЛСА», ТОВ « ФЕРЕКСПО», ТОВ «ГОБАРТ», ВАТ «Гемопласт», ТОВ «Нефтехімімпекс», ВАТ «Ужгородський турбогаз», ТОВ НВП «Атол», ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», та ВАТ «СВЗ» свої обов'язки перед банками за кредитними договорами не виконали, позивачем такі заборгованості, які складалися з суми основного кредиту, відсотків та інших сум, передбачених кредитними договорами, було відшкодовано на підставі договорів поруки, та у бухгалтерському обліку було враховано, як заборгованість боржника перед поручителем в національній валюті України згідно курсу НБУ на день здійснення господарських операцій, відображено в бухгалтерському обліку по Д-т 37723 «Розрахунок з іншими дебіторами в національній валюті», і включено у рядок 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік, у складі «об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)».
Вказані дії позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», Положенню ( стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністра Фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237.
Суд вважає, що ці дебіторські заборгованості для позивача не підпадають під зміст заборгованості у сенсі вищевказаного положення ст. 7.3.3 зазначеного Закону, суд вважає, що відповідач неправильно тлумачить вказане положення стосовно позивача.
Підпункт 7.3.3 пункту 7.3 ст.7 вказаного Закону містить роз'яснення, що для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:
- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);
- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;
- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;
- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;
- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.
Згідно з підпунктом 1.11.1 пункту 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Виходячи з системного аналізу вказаних положень Закону випливає, що у даному випадку мова йде про заборгованість, яка випливає з кредитного договору, укладеного між фінансовою установою та суб'єктом господарювання - боржником, та про її перерахунок саме цим боржником, яким було отримано кредит в іноземній валюті, і саме він має керуватися вказаною нормою при визначенні об'єкта оподаткування.
Судом встановлено, що у даному випадку фінансовий кредит надавався у встановленому порядку фінансовими установами - банками не позивачеві, а іншим особам, позивач виступав поручителем перед банком при отриманні іншими особами кредиту, та обставина, що у подальшому позивачем, як поручителем погашено суми заборгованості за цими кредитними договорами, і вона стала для нього дебіторською заборгованістю боржників за кредитними договорами, не робить для позивача цю заборгованість заборгованістю за кредитним договором, оскільки позивачем такі кредитні договори не укладалися.
До позивача у зв'язку з погашенням заборгованості за кредитними договорами інших осіб на підставі договорів поруки у відповідності зі ст. 556 ЦК України перейшло тільки право вимоги з цих боржників сплачених за них сум заборгованості, при цьому незважаючи на те, що сплачена позивачем заборгованість випливає з кредитних договорів, за якими він виступав поручителем, між позивачем та цими боржниками за кредитними договорами не виникли правовідносини, що випливають з фінансових послуг, а самі заборгованості для позивача не набрали характеру заборгованості у розумінні ст. 7.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно відхилено заперечення позивача проти зроблених його фахівцями висновків.
Суд вважає, що позивач має право оскаржити ці висновки, оскільки вони тягнуть для позивача негативні наслідки у вигляді зобов'язання провести перерахунки, що у свою чергу призведе до збільшення розміру суми оподаткування та невиправданих витрат позивача.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 31.08.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд,-
Позовні вимоги ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» задовольнити.
Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо покладення на ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» зобов'язання провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені у акті перевірки № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року, згідно з вимогами п.7.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до перерахунку збільшити валові доходи та валові витрати за 2008 рік.
Визнати за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» право залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 41568614 грн., задеклароване у рядку 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік.
Визнати за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» право на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (2008 рік) у сумі 41568614 грн. ( рядок 04.9 декларації) в декларації за 1 квартал 2009 року, півріччя 2009 року, три квартали 2009 року, 2009 рік.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову складено у повному обсязі 31 серпня 2009 року.
Головуючий:суддя О.П.Островська