61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
30.06.2015 Справа № 905/313/15
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАР», м.Київ
до відповідача: Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка
про стягнення заборгованості у розмірі 660 000,00грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Шипілов А.Ю. - за довіреністю.
від відповідача - Полєжай Є.В. - за довіреністю.
від відповідача - Решетов І.В. - директор.
Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТАР», м.Київ до Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка про стягнення заборгованості у розмірі 660 000,00грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №13/10 від 13.10.2014р. позивач надав кошти у вигляді безпроцентної поворотної грошової позики, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 660 000,00 грн.
Представник позивача у судовому засідання підтримав позовну заяву у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.
За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771) та усним клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача господарський суд встановив :
Між ТОВ «ЕТАР» (позикодавець) та Костянтинівський державний хімічний завод (позичальник) укладено договір №03/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець передає в безготівковому порядку у власність позичальника грошові кошти у розмірі, встановленому пунктом 2.1 договору (поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язується повернути суму поворотної фінансової допомоги позикодавцю в строки, визначені договором.
Пунктом 2.1 укладеного сторонами договору сума поворотної фінансової допомоги складається з сум траншів допомоги, отриманих позичальником від позикодавця протягом строку дії договору. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами, перерахування коштів здійснюється позикодавцем на поточних рахунок позичальника (пункт 2.3 вищезазначеного договору).
Дата повернення поворотної фінансової допомоги - 31 грудня 2014 року (пункт 4.1 договору). При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги протягом 10 календарних днів від останнього дня строку, встановленого в пункті 4.1 договору від 13.10.2014р. (умови пункту 5.1договору).
Відповідно до приписів п.5.3 договору днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок позикодавця.
Згідно пункту 7.1 договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми поворотної фінансової допомоги позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.
Виконуючи умови вказаного договору, позикодавцем перераховано позичальнику грошові кошти в рахунок вищевказаного договору: платіжними дорученнями № 152 від 13.10. 2014р. на суму 200 000,00грн., № 157 від 15.10.2014р. на суму 100 000,00грн., № 189 від 20.10. 2014р. на суму 160 000,00грн., № 190 від 20.10.2014р. на суму 200 000,00грн., всього на суму 660.000,00 гривень. Станом на 31.12.2014р. та на перший квартал 2015 року згідно актів звірки взаєморозрахунків заборгованість позичальника перед позикодавцем складає 660.000,00 гривень.
Таким чином позикодавець виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 13/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, проте позичальник свої обов'язки щодо повернення грошових коштів позикодавцю в строк та порядку, обумовленому договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість позичальника перед позикодавцем склала 660 000,00грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України).
Крім того, згідно вимог передбачених п.п.14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви, крім того у судовому засіданні ним визнано позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором № 13/10 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 13.10.2014р. належним чином не виконав, отриману безвідсоткову фінансову допомогу не повернув, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 660 000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 660 000, 00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.14 Податкового кодексу України, ст.ст.11-16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТАР», м.Київ до Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка про стягнення заборгованості у розмірі 660 000,00грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Шмідта,1, код ЄДРПОУ 05766362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАР», м.Київ (03110, м. Київ, вул. Івана Клименко, буд. 25, оф. 206., р/р 26004000120451 у філії АТ «Укрексімбанк» у м.Кривий Ріг, МФО 305589) заборгованість у розмірі 660 000,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 200,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.07.2015р.
Суддя С.В. Тоцький