01 липня 2015 р. Справа № 903/533/15
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон", м. Київ
до відповідача Приватного підприємства "Лардо Трейд", м. Луцьк
про стягнення 230 864,52 грн.
Суддя: С.В. Бондарєв
За участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
В судовому засіданні 01.07.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Девілон"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Приватного підприємства "Лардо Трейд" - про стягнення 230 864,52 грн.-заборгованості за поставлений товар по видатковим накладним №№К/3147 від 05.09.2013р., К/3148 від 05.09.2013р., К/3154 від 05.09.2013р., К/3167 від 06.09.2013р., К/3706 від 07.10.2013р., К/4462 від 06.11.2013р., К/4751 від 13.11.2013р., К/4752 від 13.11.2013р., К/4783 від 14.11.2013р., К/6516 від 26.12.2013р., К/223 від 24.01.2014р., К/224 від 24.01.2014р., К/242 від 27.01.2014р., К/248 від 27.01.2014р., К/1135 від 07.04.2014р., К/2203 від 21.07.2014р., К/2204 від 21.07.2014р. згідно договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р.
Крім того, просив стягнути з відповідача 19 500,00грн.-витрат на послуги адвоката та 4 617,29грн.-витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого по вищезазначеним видатковим накладним товару, у встановлені договором поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р. строки.
Ухвалою суду від 21.05.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 16.06.2015р. на 10:00год.
05.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшов до суду супровідний лист №б/н від 03.06.2015р. (вх.№01-54/5410/15), яким він долучив до матеріалів справи розрахунок суми основного боргу, витяг з ЄДР від 03.06.2015р. щодо ПП "Лардо Трейд", копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон", затвердженого загальними зборами учасників протоколом №1 від 21.07.2008р., зареєстрованого 23.07.2008р. за №10681050003001301, оригінали та копії видаткових накладних №№К/3147 від 05.09.2013р., К/3148 від 05.09.2013р., К/3154 від 05.09.2013р., К/3167 від 06.09.2013р., К/3706 від 07.10.2013р., К/4462 від 06.11.2013р., К/4751 від 13.11.2013р., К/4752 від 13.11.2013р., К/4783 від 14.11.2013р., К/6516 від 26.12.2013р., К/223 від 24.01.2014р., К/224 від 24.01.2014р., К/242 від 27.01.2014р., К/248 від 27.01.2014р., К/1135 від 07.04.2014р., К/2203 від 21.07.2014р., К/2204 від 21.07.2014р., податкових накладних №80 від 05.09.2013р., №81 від 05.09.2013р., №83 від 05.09.2013р., №112 від 06.09.2013р., №296 від 07.10.2013р., №221 від 06.11.2013р., №472 від 13.11.2013р., №473 від 13.11.2013р., №519 від 14.11.2013р., №1172 від 26.12.2013р., №681 від 24.01.2014р., №682 від 24.01.2014р., №792 від 27.01.2014р., №793 від 27.01.2014р., №200 від 07.04.2014р., №249 від 21.07.2014р., №247 від 21.07.2014р.
Крім того, клопотанням від 03.06.2015р. б/н (вх.№01-54/5738/15) просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання 16.06.2015р.
Позивач в судове засідання 16.06.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033186589 від 28.05.2015р.
Відповідач в судове засідання 16.06.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 21.05.2015р., направлена на адресу ПП "Лардо Трейд", зазначену в позовній заяві та у витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Запорізька, 37, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Ухвалою суду від 16.06.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.
Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- додаткові письмові пояснення щодо виникнення зобовязання у відповідача провести оплату, первинні докази реалізації товару, пояснення щодо того, чи вносились зміни та доповнення до договору; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, статут, докази реалізації товару та подання звіту, докази оплати.
25.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду пояснення №68 від 22.06.2015р. (вх.№01-54/6096/15), в яких він позовні вимоги підтримав, вказавши, що 01 серпня 2013 року між ТзОВ "Девілон" (постачальник) та ПП "Лардо Трейд" (покупець) було укладено договір поставки товару № 60/13 - ЛТ та згідно п. 16.6 даного договору було підписано протокол розбіжностей від 01 серпня 2013 до договору поставки № 60/13 -ЛТ від 01.08.2015р.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар на умовах даного договору
Згідно з п. 6.1. договору оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 30 днів з моменту надання покупцем звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.
Зазначив, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 230 864,52 грн., що підтверджується товаросупроводжувальною документацією, а саме: видаткові накладні з датою фактичної оплати згідно п. 6.1 договору. Сторони домовились про фактичне отримання товару покупцем, шляхом проставляння печатки підприємства на видаткових накладних, що підтверджують відвантаження товару постачальником. Товар отримано (з проставлянням печатки відповідачем): за видатковою накладною № К/3147 від 05.09.2013 на суму загальну суму 8 260,30 грн. (не сплачено у повному обсязі), 05.09.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 05.10.2013р. строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/3148 від 05.09.2013р. на загальну суму 6 311,63 грн. (не сплачено у повному обсязі), 05.09.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 05.10.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/3154 від 05.09.2013р. на суму загальну суму 6 542,03 грн. (не сплачено у повному обсязі), 05.09.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 05.10.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/3167 від 06.09.2013р. на загальну суму 17 298,35 грн. (не сплачено у повному обсязі), 06.09.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 06.10.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/3706 від 07.10.2013р. на суму загальну суму 21 711,25 грн. (не сплачено у повному обсязі), 07.10.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 06.11.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/4462 від 06.11.2013 на суму загальну суму 13 477,79 грн. (не сплачено у повному обсязі), 06.11.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 06.12.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/4751 від 13.11.2013р. на суму загальну суму 9 233,18 грн. (не сплачено у повному обсязі), 13.11.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 13.12.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/4752 від 13.11.2013р. на суму загальну суму 11 763,67 грн. (не сплачено у повному обсязі), 13.11.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 13.12.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/4783 від 14.11.2013р. на загальну суму 6 260,51 грн. (не сплачено у повному обсязі), 14.11.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 14.12.2013р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/6516 від 26.12.2013р. на загальну суму 22 421,21 грн. (не сплачено у повному обсязі), 26.12.2013р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 25.01.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/223 від 24.01.2014р. на загальну суму 5 105,72 грн. (не сплачено у повному обсязі), 24.01.2014р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 23.02.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/224 від 24.01.2014р. на суму загальну суму 5 275,90 грн. (не сплачено у повному обсязі), 24.01.2014р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 23.02.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/242 від 27.01.2014р. на загальну суму 6 816,52 грн. (не сплачено у повному обсязі), 27.01.2014р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 26.02.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/248 від 27.01.2014 на загальну суму 4 659,71 грн. (не сплачено у повному обсязі), 27.01.2014р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 26.02.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/1135 від 07.04.2014 на загальну суму 19 529,40 грн. (не сплачено у повному обсязі), 07.04.2014р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 07.05.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/2203 від 21.07.2014р. на загальну суму 27 881,17 грн. (не сплачено у повному обсязі), 21.07.2014р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 20.08.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним; за видатковою накладною № К/2204 від 21.07.2014 на загальну суму 38 316,18 грн. (не сплачено у повному обсязі), 21.07.2014р. - дата отримання товарних і податкових накладних, 20.08.2014р.-строк оплати за поставлений товар по товарним накладним.
Повідомив, що незважаючи на менеджера - куратора ТзОВ "Девілон" - Мельник Євген Васильович, звернення в підпорядкуванні якого, знаходився даний контрагент, а саме ПП "Лардо Трейд", щодо надання звіту про реалізацію товару, підписання Акту звірки взаєморозрахунків, щодо наявності заборгованості, сплатити наявну заборгованість або при наявності нереалізованого товару повернути його останньому, та відповідно до п.6.1., п.п.9.1.5, 9.1.6, 9.2.3 договору поставки № 60/13-ЛТ, по сьогоднішній день відповідачем задоволено не було, без мотивованих причин та повідомлень. Суму 230 864,52 грн. відповідачем, за поставлений товар позивачем, сплачено не було.
Зауважив, що укладений договір поставки № 60/13-ЛТ від 01.08.2013 року, сторонами не оскаржувався, не розірваний та є чинним.
Просив розглянути справу № 903/533/15 за наявними в ній матеріалами.
Долучив до матеріалів справи копії протоколу розбіжностей від 01.08.2013р. до договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2015р., супроводжувального листа №67 від 22.06.2015р. та акту звірки взаєморозрахунків станом на 22.06.2015р.
Позивач в судове засідання 01.07.2015р. не з'явився (вдруге), хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033284220 від 25.06.2015р.
Відповідач в судове засідання 01.07.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 16.06.2015р., направлена на адресу ПП "Лардо Трейд", зазначену в позовній заяві та у витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Запорізька, 37, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").
Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -
встановив:
01 серпня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Девілон", в особі директора Сірого Романа Володимировича, що діє на підставі статуту (постачальник) та Приватним підприємством "Лардо Трейд", в особі директора Щиборука Володимира Вікторовича, що діє на підставі статуту (покупець), був укладений договір поставки № 60/13-ЛТ, згідно з п.п 1.1, 1.2, 3.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар. Ціна договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають специфікації. Асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних на відпуск товару.
Відповідно до п.п. 4.2, 4.5 договору сторони передбачили, що місцем поставки визначається заявками покупця. Строк поставки протягом 7-ми календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення. Завантаження товару на транспорт здійснюється силами та за рахунок постачальника, а розвантаження здійснюється силами та за рахунок покупця. У випадку поставки незамовлених товарів поставки товарів в кількості, яка перевищує обумовлену в погодженому сторонами замовленні, рішення про прийняття такого товару покупець приймає під час поставки. У випадку прийняття вказаного товару, покупець зобов'язаний сплатити його ціну відповідно до умов договору, в іншому випадку постачальник відразу ж забирає зайвий товар.
Згідно з п. 5.1. договору поставки (з врахуванням протоколу розбіжностей до договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р., підписаного сторонами) ціна товару зазначається у накладних, які підписуються сторонами на підставі замовлень покупця та прайс-листів постачальника. Прайс-листи надаються покупцю в письмовому вигляді, скріплюються підписом і печаткою керівника постачальника та є додатком до договору поставки.
Пунктом 6.1 договору (з врахуванням протоколу розбіжностей до договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р.) встановлено, що покупець зобов'язується сплатити за реалізований товар в строк, що не перевищує 14 календарних днів шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.
Згідно п. 9.1.5. цього договору (з врахуванням протоколу розбіжностей до договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р.) у випадку слабкої реалізації товару або неможливості його реалізувати в силу різних причин, товар повертається постачальнику за узгодженням постачальника.
Відповідно до п.9.2.3 договору покупець зобов'язаний надавати постачальнику звіт про реалізований товар через кожні 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Згідно п. 11.1. договору, даний договір набирає чинності з 01 серпня 2013 року і діє до 31 грудня 2014 року. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором.
Пунктами 11.2., 11.3 сторони передбачили, що договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору.
Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.
Крім того, між сторонами був підписаний і Додаток №1 до договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р., згідно з п. 1 якого сторони домовились, відповідно до п. 5.2. договору, затвердити знижки, при умові виконання покупцем п.6.1., на товари 23 торгових марок.
В п. 2 цього Додатку сторони обумовили, що в разі неналежного виконання покупцем п.6.1. договору, постачальник вправі відмовити покупцю в наданні знижки, а покупець зобовязаний прийняти в такому випадку товар без знижки.
Даний Додаток підписаний сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №60/13 ЛТ від 01.08.2013р., позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 230 864,52 грн. Даний факт стверджується видатковими накладними:№К/3147 від 05.09.2013р., №К/3148 від 05.09.2013р., №К/3154 від 05.09.2013р., №К/3167 від 06.09.2013р., №К/3706 від 07.10.2013р., №К/4462 від 06.11.2013р., №К/4751 від 13.11.2013р., №К/4752 від 13.11.2013р., №К/4783 від 14.11.2013р., №К/6516 від 26.12.2013р., №К/223 від 24.01.2014р., №К/224 від 24.01.2014р., №К/242 від 27.01.2014р., №К/248 від 27.01.2014р., №К/1135 від 07.04.2014р., №К/2203від 21.07.2014р., №К/2204 від 21.07.2014р. та податковими накладними: №80 від 05.09.2013р., №81 від 05.09.2013р., №83 від 05.09.2013р., №112 від 06.09.2013р., №296 від 07.10.2013р., №221 від 06.11.2013р., №472 від 13.11.2013р., №473 від 13.11.2013р., №519 від 14.11.2013р., №1172 від 26.12.2013р., №681 від 24.01.2014р., №682 від 24.01.2014р., №792 від 27.01.2014р., №793 від 27.01.2014р., №200 від 07.04.2014р., №249 від 21.07.2014р., №247 від 21.07.2014р. Вищевказані видаткові накладні підписані сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток та оглянуті судом в судовому засіданні.
Всупереч умовам договору відповідач звіти не подав, оплату за отриману продукцію не здійснив, що спричинило до звернення кредитора з позовом до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Договір поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).
Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем зобов'язання по передачі товару згідно договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р. виконані в повному обсязі, що стверджується видатковими накладними: №К/3147 від 05.09.2013р., №К/3148 від 05.09.2013р., №К/3154 від 05.09.2013р., №К/3167 від 06.09.2013р., №К/3706 від 07.10.2013р., №К/4462 від 06.11.2013р., №К/4751 від 13.11.2013р., №К/4752 від 13.11.2013р., №К/4783 від 14.11.2013р., №К/6516 від 26.12.2013р., №К/223 від 24.01.2014р., №К/224 від 24.01.2014р., №К/242 від 27.01.2014р., №К/248 від 27.01.2014р., №К/1135 від 07.04.2014р., №К/2203від 21.07.2014р., №К/2204 від 21.07.2014р. та податковими накладними: №80 від 05.09.2013р., №81 від 05.09.2013р., №83 від 05.09.2013р., №112 від 06.09.2013р., №296 від 07.10.2013р., №221 від 06.11.2013р., №472 від 13.11.2013р., №473 від 13.11.2013р., №519 від 14.11.2013р., №1172 від 26.12.2013р., №681 від 24.01.2014р., №682 від 24.01.2014р., №792 від 27.01.2014р., №793 від 27.01.2014р., №200 від 07.04.2014р., №249 від 21.07.2014р., №247 від 21.07.2014р.
Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони у договорі (п. 6.1.) з врахуванням протоколу розбіжностей до договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р. передбачили, що покупець зобов'язується сплатити за реалізований товар в строк, що не перевищує 14 календарних днів шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого по видатковим накладним товару, у встановлені договором строки, в повному обсязі не виконав, звітів про реалізований товар не подав, товару не повернув (доказів суду не надано).
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позов не оспорив, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів та/або повернення товару.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду спору становить 230 864,52грн., відповідачем не сплачена (доказів сплати суду не надано), належними та допустимими доказами не спростована, стверджується договором поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р., видатковими накладними: №К/3147 від 05.09.2013р., №К/3148 від 05.09.2013р., №К/3154 від 05.09.2013р., №К/3167 від 06.09.2013р., №К/3706 від 07.10.2013р., №К/4462 від 06.11.2013р., №К/4751 від 13.11.2013р., №К/4752 від 13.11.2013р., №К/4783 від 14.11.2013р., №К/6516 від 26.12.2013р., №К/223 від 24.01.2014р., №К/224 від 24.01.2014р., №К/242 від 27.01.2014р., №К/248 від 27.01.2014р., №К/1135 від 07.04.2014р., №К/2203від 21.07.2014р., №К/2204 від 21.07.2014р. та податковими накладними: №80 від 05.09.2013р., №81 від 05.09.2013р., №83 від 05.09.2013р., №112 від 06.09.2013р., №296 від 07.10.2013р., №221 від 06.11.2013р., №472 від 13.11.2013р., №473 від 13.11.2013р., №519 від 14.11.2013р., №1172 від 26.12.2013р., №681 від 24.01.2014р., №682 від 24.01.2014р., №792 від 27.01.2014р., №793 від 27.01.2014р., №200 від 07.04.2014р., №249 від 21.07.2014р., №247 від 21.07.2014р., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з нього в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 617,29грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Норик М.В. підтверджуються договором на юридичне обслуговування від 03.02.2014 року та довіреністю від 11.07.2014р. №б/н.
Згідно з предметом договору замовник доручає, а виконавець здійснює юридичне консультаційне обслуговування з питань статутної діяльності товариства з метою захисту законних прав та інтересів товариства. За надані послуги замовник сплачує виконавцю плату у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт.
Відповідно до п. 1. акту №04-1-15 про надання консультаційних послуг за договором на юридичне обслуговування від 03.02.2014 року №01/2014 від 27.04.2015р., вартість послуг по представництву та наданні консультацій згідно договору поставки №60/13-ЛТ від 01.08.2013р. становить 19 500,00грн.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2713/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.11.2004 року № 114 на ім'я Норика М.В.
Проте, як вбачається з матеріалів справи адвокат Норик М.В. не приймав участі у судових засіданнях у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон", хоча і надсилав пояснення та відповідні письмові заяви.
Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір на юридичне обслуговування, підтверджено правовий статус адвоката, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.
При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, складність справи суд дійшов до висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 524, 526, 530, 533, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Лардо Трейд" (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Запорізька, 37, код 36733426)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" (м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, код ЄДРПОУ 30178883)
230 864,52грн.-заборгованості, 4 617,29грн.- витрат по сплаті судового збору та 5 000,00грн.- витрат за послуги адвоката.
Повний текст рішення складено
03.07.2015
Суддя С. В. Бондарєв