02 липня 2015 р. Справа № 903/442/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Підприємства теплових мереж «Ковельтепло», м.Ковель
про стягнення 4 024 700, 79 грн.
Суддя Пахолюк В.А.
Представники:
від позивача: не прибув,
від відповідача: Ткачук А.А. - старший юрисконсульт, дов. № 2085 від 01.07.2015 р.
Спір розглянуто у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України з продовженням строку розгляду.
В судовому засіданні було оголошено перерву з 30.06.2015 р. до 02.07.2015 р. для уточнення позивачем розрахунку ціни позову відповідно до фактичних обставин справи.
Суть спору:
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувшись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача - Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» штрафні санкції в сумі 4 024 700, 79 грн. за несвоєчасну оплату переданого протягом січня-грудня 2013 р. природного газу, в т.ч. 2161745, 63 грн. інфляційних нарахувань, 458 255, 81 грн. - 3% річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та 1 404 699, 35 грн. пені, нарахованої за прострочення виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого та спожитого газу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Підприємством теплових мереж «Ковельтепло», як покупцем, договір купівлі-продажу природного газу № 13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012 р., акти приймання - передачі природного газу, спожитого у січні-липні 2013 р. від 19.09.2013 р., спожитого у серпні 2013 р. від 31.08.2013 р., спожитого у вересні 2013 р. від 30.09.2013 р., спожитого у жовтні 2013 р. від 31.10.2013 р., спожитого у листопаді 2013 р. від 30.11.2013 р., спожитого у грудні 2013 р. від 31.12.2013 р.
Ухвалою суду від 22.04.2015 року порушено провадження у справі, відповідача зобов'язано: подати письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору, довідку з ЄДРПОУ.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у заяві.
Відповідач у письмових запереченнях від 20.05.2015 р. (вх.. № 01-54/4731/15) та представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить відмовити в позові, посилаючись на наступне.
Відповідно до умов договору газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.
ПТМ «Ковельтепло», направляючи на адресу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протоколи розбіжностей щодо нарахування пені на заборгованість за спожитий природний газ, крім заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії затвердженим тарифам, неодноразово намагалось врегулювати дане питання безпосередньо між сторонами.
Заборгованість за договором № 13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012 р., на яку нараховано штрафні санкції, виникла у зв'язку з невідшкодованою державою різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування, про що свідчить витяг з протоколу № 2 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області від 19.03.2014 р. Підтверджена сума заборгованості за 2013 рік - 11325384, 00 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 «Про затвердження порядку та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», 26.09.2014р. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Ковельської міської ради, Підприємством теплових мереж «Ковельтепло» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було укладено договір № 429/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого визначено про перерахуванням коштів в розмірі 12956334, 11 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 28.12.2012 р. № 13/3712-ТЕ-2 за 2013 рік.
Згідно п.8 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу. З метою виконання договору сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (п.п.2 п.10).
Підприємством 14.10.2014 р. платіжним дорученням № 4 від 29.09.2014 р. означена сума заборгованості на виконання умов договору була перерахована на рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в якості оплати за спожитий природний газ, а тому вважає про відсутність підстав на звернення до господарського суду з позовною заявою у квітні 2015 року та задоволення позову про стягнення з відповідача відповідних сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки умовами договору про організацію взаєморозрахунків були змінені умови та строки оплати поставленого природного газу за Договором, а наслідком виконання договору про організацію взаєморозрахунків, відповідно до досягнутої домовленості, передбачалась відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно предмета цього договору.
На підтвердження викладених заперечень до матеріалів справи долучає копії документів: Статуту ПТМ «Ковельтепло»; довідки АБ № 671898 з ЄДРПОУ; договору № 429/30 від 26.09.2014 р. про організацію взаєморозрахунків; витягу з протоколу № 2 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області Волинської ОДА; платіжного доручення № 4 від 29.09.2014 р. на суму 12 956 334, 11 грн.; звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 р.; інформації про стан розрахунків за природний газ по підприємству «Ковельтепло» на 01.05.2015 р.;; за квітень 2015 р.; листа голові правління НАК «Нафтогаз України» від 06.10.2014 р. № 3586; електронного листа НАК «НАК «Нафтогаз України» від 14.10.2014 р.; листа ПТМ «Ковельтепло» від 18.12.2012 р. № 4696; електронного листа НАК «Нафтогаз України» від 24.01.2013 р.; листа ПТМ «Ковельтепло» від 16.01.2013 р. № 85 з проектом Договору на 2013 рік; листа НАК «Нафтогаз України» від 28.12.2012 р. № 26-7299/1.2-12 з копією протоколу розбіжностей до договору купівлі-продажу природного газу; рішення господарського суду Волинської області від 16.04.2015 р. по справі № 903/193/15; постанови Верховного Суду України від 23.09.2014 р. по справі № 5011-35/1271-2012; постанови Вищого господарського суду України від 09.09.2013 р. по справі № 5011-35/1271-2012; рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 р. по справі № 5011-35/1271-2012; постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2013 р. по справі № 5011-35/1271-2012.
У клопотанні від 25.05.2015 р. (вх..№ 01-54/4868/15) відповідач просив відкласти розгляд справи для можливості оформлення та подачі контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних з врахуванням різниці в тарифах.
Крім того, відповідачем подано клопотання про продовження строку розгляду спору на більш тривалий термін у зв'язку з необхідністю подачі додаткових доказів у справі.
До матеріалів справи долучає:
- копію акту звіряння розрахунків станом на 01.03.2014 р.;
- копію постанови ВГСУ від 27.04.2015 р. по справі № 922/3975/13;
- копію постанови ВСУ від 25.03.2015 р.
Представник позивача підтверджує викладені у запереченнях відповідача обставини, однак зазначає про відсутність повноважень на зменшення позовних вимог.
Судом задоволено клопотання про відкладення та розгляд спору у більш тривалий строк у зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів у справі.
На підставі ухвали суду від 25.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2015 р., строк вирішення спору продовжено до 06.07.2015 р. Зобов'язано позивача: подати додаткові письмові пояснення з врахуванням наданого відповідачем контррозрахунку. Відповідачу: подати чіткий розгорнутий контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних з врахуванням різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, з визначенням помісячного періоду нарахування.
Ухвалою суду від 28.05.2015 р. виправлено помилку щодо дати призначення справи, розгляд справи призначено на 30.06.2015 р.
Позивачем вимоги ухвали суду від 25.05.2015 р. виконано частково.
30.06.2015 р. через канцелярію суду представником позивача подано пояснення за вхід. № 01-54/6154/15 на підставі яких погоджується з висновками касаційної інстанції про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору поставки природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.
Водночас зазначає, що Верховний суд України у висновках правових позицій по даній судовій практиці: прямо пов'язав зміну порядку та строку проведення розрахунків з моментом укладення договору про організацію розрахунків; зазначив, що не нараховуються штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати на суму платежу, здійснену на підставі договору про організацію взаєморозрахунків, з моменту укладення даного договору і до здійснення фактичного платежу.
Поза межами дії договору про взаєморозрахунки нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат правомірне; звільнення від відповідальності можливе відносно оплати, здійсненій у порядку та строки, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків.
Позивач вважає, оскільки Договір про організацію взаєморозрахунків не містить положень про розповсюдження його дії на відносини сторін, що склалися до його укладення (зворотня сила), отже нарахування, що здійснені Компанією до укладення цього договору, є правомірними.
Звертає увагу суду, що нарахування, заявлені Позивачем, здійснені станом на 31.01.2015 р., договір про організацію розрахунків, укладений між сторонами 26.09.2014 р. Таким чином, виходячи з позиції Верховного Суду України, правомірним є стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 26.09.2014 р.
Позивачем 01.07.2015 р. на адресу суду надіслано копію розрахунку заборгованості по справі № 903/442/15 з урахуванням укладення між сторонами спору договору про організацію взаєморозрахунків № 429/30.
Згідно даного розрахунку уточнено період нарахування з 14.02.2013 р. по 26.09.2014 р. та розраховано пеню в сумі 1 404 699, 38 грн., 3% річних в сумі 444 493, 94 грн., інфляційні нарахування визначено в сумі 2 161 745, 63 грн., разом 4 010 938, 94 грн.
Відповідач у додаткових письмових поясненнях № 2011 від 24.06.2015 р. (вхід. № 01-54/6155/15) та представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає повністю.
При цьому зазначає, що згідно п.п.2 п.10 договору № 429/30 про організацію взаєморозрахунків з метою його виконання сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору № 13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012 р.
ПТМ «Ковельтепло» 14.10.2014 р. згідно платіжного доручення № 4 від 29.09.2014 р. у встановлені договором про організацію взаєморозрахунків строки повністю розрахувалося з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ.
Наслідком виконання договору про організацію взаєморозрахунків, укладеного 26.09.2014 р. є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно предмета договору (п.15 Договору).
Відповідач, посилаючись на судову практику, викладену у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2014 р. у справі № 5011-35/1271-2012 та аналогічних правових позицій, викладених в судових рішеннях касаційної та апеляційних інстанцій зазначає про відсутність правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України.
Щодо уточненого розрахунку позивача від 01.07.2015 р. Відповідач у додаткових поясненнях від 02.07.2015 р. не згідний повністю.
Зауважує, що позивач змінив розрахунок лише 3% річних в окремих місяцях, зокрема, березень 2013 р., жовтень - грудень 2013 р.
Натомість, розрахунку нарахування пені та інфляційних не проведено в порядку, заявленому представником позивача Остапенко В. в судовому засіданні 30.06.2015 р. та не подано обґрунтування проведеного розрахунку.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив.
28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Продавець) та Підприємством теплових мереж "Ковельтепло", м. Луцьк (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3712-ТЕ-2 згідно з умовами котрого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було взято на себе зобов'язання щодо передачі у власність Покупця у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), в обсягах і порядку, передбачених угодою, а ПТМ "Ковельтепло", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття газу та проведення його оплати у визначеному договором порядку.
Положеннями розділу 11 договору визначалось, що договір набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 3.1 договору передбачалось, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі.
Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2013 року було передано, а відповідачем прийнято та в подальшому спожито, природного газу загальною вартістю 21 144 334, 11 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, спожитого у січні-липні 2013 р. від 19.09.2013 р., спожитого у серпні 2013 р. від 31.08.2013 р., спожитого у вересні 2013 р. від 30.09.2013 р., спожитого у жовтні 2013 р. від 31.10.2013 р., спожитого у листопаді 2013 р. від 30.11.2013 р., спожитого у грудні 2013 р. від 31.12.2013 р.
Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору №13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012р. впродовж 2013 року господарських операцій.
Передача позивачем природного газу у вказаних об'ємах та його отримання відповідачем не заперечується представником ПТМ "Ковельтепло" в судовому засіданні.
Пунктом 6.1 договору сторонами було передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте, ПТМ "Ковельтепло" взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені вище) виконало неналежним чином. Остаточний розрахунок за газ, отриманий протягом 2013 року, було здійснено 14.10.2014 р.
Судом встановлено, що платежі проводились із допуском у певні періоди порушень встановлених угодою граничних термінів, що, в свою чергу, призводило до прострочення платежів на той чи інший час та виникнення боргу у той чи інший період на певну суму.
Зазначене підтверджено розрахунком позивача та довідкою по операціях за договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у ПТМ "Ковельтепло" у певні періоди заборгованості по оплаті газу стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу сум пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також інфляційних та процентів річних, подальше звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу природного газу №13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 7.2 договору сторонами передбачено, що у випадку невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Також пунктом 9.3 угоди визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони у п. 7.2 договору визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання Покупцем умов договору щодо строків оплати вартості газу. Відповідач зобов'язання щодо оплати природного газу у визначені терміни не виконав, допускав у зв'язку з цим виникнення та існування боргу, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Враховуючи положення договору та наявні факти прострочення відповідачем оплати отриманого та спожитого природного газу, позивачем, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 7.2 договору №13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012 р. було нараховано відповідачу 1 404 699,35 грн. загальної суми пені за період з 14.02.2013 р. по 14.10.2014 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем за вказаний період відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 2 161 745, 63 грн. загальної суми інфляційних та 458 255, 81 грн. загальної суми трьох процентів річних.
Судом не взято до уваги розрахунок, надісланий позивачем на адресу суду 01.07.2015 р. про зменшення суми нарахувань, як такий, який поданий без уточнення позовних вимог як це визначено ст.22 ГПК України та відповідних обґрунтувань зменшення нарахованих сум.
Розглянувши позовні вимоги стосовно стягнення нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних, суд вважає, що останні не підлягають до задоволення, а тому в позові слід відмовити, виходячи з наступного.
Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" належить до комунальної власності і є основним в місті Ковелі виробником і надавачем послуг по теплопостачанню населенню, бюджетним установам та суб'єктам підприємницької діяльності.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-IV.
Статтею 8 названого Закону визначено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Стаття 20 Закону "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Таким механізмом компенсації є субвенція з Державного бюджету України спрямована на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, яка постачається населенню.
Судом встановлено, що заборгованість ПТМ "Ковельтепло" за договором купівлі-продажу природного газу №13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012р. виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим відповідним органом місцевого самоврядування, про що свідчить витяг з протоколу № 2 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області від 19.03.2014 р.
29 січня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України №30 було затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Пунктом 4 визначеного Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 між учасниками взаєморозрахунків, до яких належить також ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПТМ "Ковельтепло", 26 вересня 2014 року було укладено договір №429/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого (п. 1) є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції.
Пунктами 2-9 зазначеного договору встановлено, що сторони (Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області - сторона перша, Департамент фінансів Волинської обласної державної адміністрації - сторона друга, Фінансове управління виконавчого комітету Ковельської міської ради - сторона третя, ПТМ "Ковельтепло" - сторона четверта та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - сторона п'ята) погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.
Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні першій у сумі 12 956 334,11 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України.
Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 12 956 334,11 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.
Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 12 956 334,11 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.
Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 12 956 334,11 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.
Сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 12956334,11 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 159 389, 02 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28 грудня 2012 року №13/3712-ТЕ-2 за 2013 рік.
Сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.
Сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", дату і номер договору.
Відповідно до пункту 10 договору №429/30 про організацію взаєморозрахунків договірні сторони зобов'язувались забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2014 році субвенції; не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
14 жовтня 2014 року на виконання умов договору №429/30 від 26.09.2014р. про організацію взаєморозрахунків сума коштів в розмірі 12 956 334,11 грн. була перерахована з рахунку ПТМ "Ковельтепло" на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно платіжного доручення №4 від 29.09.2014р. в якості оплати за спожитий природний газ, отриманий за договором №13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012р. У графі "Призначення платежу" платіжного доручення платником зазначено "дог. №13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012р. за 2013; п. 24 ст.14, п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" ПКМУ 29.01.14 № 30; дог. №429/30 від 26.09.2014р., в т.ч. ПДВ 2 159 389,02 грн."
Пунктом 15 договору №429/30 про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2014р. сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.
За таких обставин суд вважає, що ПТМ "Ковельтепло" вжило усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов'язання в частині погашення заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий у відповідності до договору №13/3712-ТЕ-2 від 28.12.2012р. впродовж 2013 року природний газ, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Нормою ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
На думку суду, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчу обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, у зв'язку з чим вина ПКМ "Ковельтепло" у простроченні платежів за договором №13/3712-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. відсутня, а отже і відсутній склад правопорушення, що згідно ст. 217 ГК України та ст. 614 ЦК України позбавляє ПАТ "НАК "Нафтогаз України" права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу.
Водночас, для застосування штрафних санкцій, передбачених п.7.2. договору купівлі-продажу природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.
Як встановлено судом, відповідач у встановлені договором про організацію взаєморозрахунків строки повністю розрахувався з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий газ, що визнається позивачем.
Наведена правова позиція відображена у матеріалах судової практики, визначається також Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2014 року у справі №5011-35/1271-2012, Вищим господарським судом України у справі № 903/1024/14, № 914/163/15, № 5021/1407/12 та інших судових рішеннях, долучених до матеріалів справи.
Зокрема, у зазначеній постанові Верховним Судом України було відмовлено у задоволенні заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.09.2013р., погодившись з висновком суду касаційної інстанції в частині відсутності підстав для застосування відповідальності, передбаченої договором та ст. 625 ЦК України до відповідача в аналогічних правовідносинах. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості внаслідок різниці між фактичною вартістю теплової енергії та тарифами, затвердженими органами державної влади, яка мала відшкодовуватися за рахунок субвенцій із державного бюджету на підставі статті 20 Закону України "Про теплопостачання", визнані Верховним Судом України обґрунтованими і правильними.
Статтею 11128 ГПК України визначається, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Беручи до уваги викладені обставини, суд вважає, що у відповідності до ст. 49 ГПК України підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодування позивачу понесених судових витрат відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 216, 217, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525-527, 546, 551, 599, 610, 614, 625-629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1.В позові Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» про стягнення 4 024 700, 79 грн. відмовити.
Повне рішення складено 03.07.2015 р.
Суддя В.А. Пахолюк