"05" грудня 2011 р. Справа № 5004/2389/11
за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк
до Приватного підприємства "Айслаг", м.Луцьк
про стягнення 49 700 грн.
та
за зустрічним позовом Приватного підприємства "Айслаг", м. Луцьк
до відповідачів: 1) Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51", м. Луцьк
про визнання договору відступлення права вимоги недійсним
Суддя Сур'як О.Г.
Представники:
від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 -адвокат (договір про надання правової допомоги від 14.06.11 р.)
від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 25.01.11р.)
від відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_4 - директор ТОВ "Луцький військторг №51"
В судовому засіданні 05.12.2011р. за згодою сторін відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалися перерви для ознайомлення з наданими суду документами та матеріалами реєстраційної справи ТОВ "Луцький військторг № 51", що надійшли на адресу господарського суду Волинської області.
Суть спору: позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Айслаг" 49700грн. коштів, набутих без достатньої правової підстави, згідно договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011р., укладеного між ТОВ "Луцький військторг № 51" в особі директора ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
04.10.2011р. приватним підприємством "Айслаг" подано зустрічний позов до підприємця ОСОБА_1 та ТОВ "Луцький військторг № 51" про визнання договору відступлення права вимоги від 15.06.2011р. недійсним.
Ухвалою суду від 06.10.2011р. зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 49700грн. коштів, набутих без достатньої підстави, позивач зазначає наступне.
11 грудня 2008 року між ПП „Айслаг" (позикодавець) та ТОВ «Луцький військторг №51»(позичальник) був підписаний договір безпроцентної позики.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позик одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1. 3.2. 4.1 названого договору позики від 11.12.2008р. відповідач зобов'язувався надати ТОВ «Луцький військторг №51»безпроцентну позику в сумі 49700 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 52 днів з моменту підписання договору.
Термін перерахування коштів сторонами не змінювався.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором позики від 11.12.2008р. не виконав, суму позики па розрахунковий рахунок ТОВ «Луцький військторг №51»не перерахував.
Неперерахування відповідачем товариству з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»49700 грн. згідно договору позики від 11.12.2008 року підтверджується відсутністю належних розрахункових документів про перерахування коштів, у яких би було вказано цільове призначення, що 49700 грн. перераховуються позичальнику згідно договору позики від 11.12.2008 року.
Таким чином, оскільки відповідачем не були виконані умови договору позики від 11.12.2008 року і не було передано (перераховано) ТОВ «Луцький військторг №51»суму позики в розмірі 49700 грн., то згідно ст. 1046 ЦК України цей договір позики є неукладеним і між відповідачем та ТОВ «Луцький військторг №51»відсутні зобов'язально-правові відносини по поверненню позики згідно договору позики від 11.12.2008 року.
26.12.2008 року та 30.12.2008 року ТОВ «Луцький військторг №51», діючи без достатніх правових підстав (договір позики від 11.12.2008 року є неукладеним), перерахувало на розрахунковий рахунок ПП „Айслаг" 13600 грн. і 36100 грн., а всього 49700 гри. з призначенням платежу «повернення позики згідно договору від 11.12.2008 року».
Перерахування товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»на користь відповідача 49700 гри., як повернення позики згідно договору від 11.12.2008 року, підтверджується банківською випискою про перерахування коштів згідно платіжних доручень від 26.12.2008 року №101 на суму 13600 грн. та від 30.12.2008 року №102 на суму 36100 грн.
Згідно статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майні, було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, з огляду на те, що між ТОВ «Луцький військторг №51»та відповідачем відсутні договірні відносини, предметом яких є позика у розмірі 49700грн., то слід прийти до висновку, що перерахування ТОВ «Луцький військторг №51»грошових коштів у розмірі 49700 грн. як повернення позики, і отримання ПП «Айслаг»(відповідачем) цих коштів відбулось без достатніх правових підстав, а. відтак, ці кошти підлягають поверненню згідно статті 1212 ЦК України.
15 червня 2011 року між ТОВ «Луцький військторг №51»(Первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги, згідно п.п. 1.1. 1.2 якого Позивач одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Відповідача повернення безпідставно набутих 49700 грн.
Про заміну кредитора у зобов'язанні Відповідач був повідомлений 22.06.2011 року шляхом надсилання на його адресу, рекомендованим відправленням, повідомлення №49 та оригіналу Договору цесії, що підтверджується квитанцією Укрпошти та описом вмісту відправлення.
Отримання відповідачем доказів переходу до позивача права вимагати повернення безпідставно набутих 49700грн. підтверджується його (відповідача) листом від 05.07.2011 року №01-03/510.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приватне підприємство «Айслаг»вважає позовну заяву підприємця ОСОБА_1 безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Умовами договору безпроцентної позики №11/12 від 11.12.2008 року, по якому відповідачу-1 було передано право вимоги, передбачено, що сторони не мають права передавати своє право вимоги (заміна кредитора у зобов'язанні) за даним договором третій стороні, що підтверджується договором №11/12 від 11.12.2008 року та угодою від 17.12.2008 року про доповнення умов договору №11/12 .
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З огляду на те, що в договорі безпроцентної позики №11/12 сторонами встановлено заборону на передачу зобов'язань за даним договором, то заміна кредитора в вищевказаному договорі суперечить вимогам ст.512, 516 ЦК України , відтак договір від 15.06.2011 року про відступлення права вимоги є недійсним.
В ст.514 ЦК України закріплені положення про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишаються незмінними.
Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
На підставі положень ст.ст. 514, 516, 519 ЦК України відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
ТОВ «Луцький військ торг №51»передав право вимоги підприємцю ОСОБА_1 за договором безпроцентної позики №11/12, підписаного між ПП «Айслаг»та ТОВ «Луцький військ торг №51».
В силу статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
ПП «Айслаг»перерахувало ТОВ «Луцький військ торг №51»грошові кошти в розмірі 49700грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17 грудня 2008року, листом №01-03/600 від 18.12.2008 року, листом №47 від 18.12.2008 року та актом звірки взаємних розрахунків.
За згодою двох сторін договору безпроцентної позики, листом №01-03/600 від 18.12.2008 року, листом №47 від 18.12.2008 року було змінено призначення платежу, відповідно до якого ПП «Айслаг»перерахував всю суму позики в розмірі 49700грн.
Таким чином, відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики №11/12 від 11.12.2008 року є укладеним.
26.12.2008 року та 30.12.2008 року ТОВ «Луцький військ торг №51»перерахувало ПП «Айслаг»грошові кошти в розмірі 49700грн як повернення позики.
Оскільки , на сьогоднішній день між ПП «Айслаг»та ТОВ «Луцький військ торг №51»відсутні будь-які зобов'язально-правові відносини по договору безпроцентної позики №11/12 в силу закінчення строку дії договору ( пункт 6.1 договору), то і відступлення права вимоги по договору безпроцентної позики №11/12 не можливе, так як відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Крім цього, обов'язок ПП «Айслаг»повернути грошові кошти підприємцю ОСОБА_1 може виникнути за договором про відступлення права вимоги за наявності такого обов'язку перед ТОВ «Луцький військторг №51».
Однак, згідно договору безпроцентної позики №11/12 сторони договору зобов'язання, передбачені вказаним договором, виконали, що підтверджується актом звірки станом на 31.12.2008 року.
Отже, договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 року суперечить положенням ст.514 ЦК України.
ПП "Айслаг" подано зустрічний позов до підприємця ОСОБА_1 та ТОВ "Луцький військторг № 51" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 15.06.2011р., оскільки оспорюваний договір суперечить ст.512, 514, 516 ЦК України, що згідно ст.215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
Представник ПП "Айслаг" в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги, а також зазначив, що ОСОБА_1 не мала права від імені ТОВ "Луцький військторг №51" відступати права вимоги, якої не існує, собі як підприємцю. На момент укладення договору відступлення права вимоги від 15.06.2011р. ОСОБА_1 не займала посади директора ТОВ "Луцький військторг №51", що підтверджується Наказом про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Луцький військторг», її заявою про звільнення, Наказом про призначення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ «Луцький військторг»та матеріалами реєстраційної справи ТОВ "Луцький військторг №51".
Відповідачі підприємець ОСОБА_1 та ТОВ "Луцький військторг №51" в особі директора ОСОБА_1 у відзивах на зустрічну позовну заяву заперечують щодо недійсності договору відступлення права вимоги від 15.06.2011р. з огляду на наступне.
ПП «Айслаг»вважає договір відступлення права вимоги від 15.06.2011 року недійсним з підстав невідповідності його вимогам ст.ст. 215, 512, 514, 516 ЦК України, оскільки додатком від 17.12.2008 року до договору позики №11/12 заборонено передавати зобов'язання за ним. Крім того ПП «Айслаг»вважає, що цесія була здійснена щодо неіснуючої на момент переходу права вимоги, так як перерахування товариством «Луцький військторг №51»на користь ПП "Айслаг" 49700грн. згідно платіжних доручень від 26.12.2008 року №101 на суму 13600 грн. та від 30.12.2008 року №102 на суму 36100 грн. є повернення суми позики згідно договору №11/12.
На думку ПП «Айслаг»доказами надання товариству «Луцький військторг №51»позики в сумі 49700 гри. є платіжне доручення від 17.12.2008 року №773, листи №01-03/600 від 18.12.2008 року та №47 від 18.12.2008 року, а також акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 року.
Доводи ПП «Айслаг»не відповідають дійсності і не ґрунтуються на обставинах справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно призначення платежу, яке вказано у платіжному дорученні від 17.12.2008р. №773 - цільове призначення коштів у сумі 49700 грн. було не виконання договору позики №11/12, а оплата за продукти згідно рах. №б/н від 11.12.2008 року, тобто, з вказаного платіжного доручення видно, що грошові кошти направлялися приватним підприємством «Айслаг»на оплату рахунків господарської діяльності з товариством «Луцький військторг №51», а не у зв'язку з наданням позики згідно договору №11/12.
Відповідно до п. 3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка затверджена постановою правління ОСОБА_6 банку України від 21.01,2004р. № 22, реквізит платіжного доручення "призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, па підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначенням платежу".
Причому, п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції щодо якої здійснюється переказ, несе платник.
Крім того, згідно п. 2.29 зазначеної Інструкції Нацбанку України, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунка відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове платіжне доручення з необхідними змінами.
Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення.
Доводи ПП «Айслаг»про те, що призначення платежу вказано у платіжному дорученні №773помилково і було скореговано листами №01-03/600 від 18.12.2008 року та №47 від 18.12.2008 року є безпідставними, оскільки це суперечить п. 2.29 Інструкції Нацбанку України (ПП «Айслаг»повинен був відкликати з банку платіжне доручення №773 і оформити нове платіжне доручення з необхідними змінами щодо призначення платежу), а також, це суперечить листу №25-113/1506-9580 від 26.09.2005 року «Про виправлення у розрахунковому документі», в якому ОСОБА_6 банк України зазначив, що питання щодо внесення змін до реквізиту «призначення платежу" платіжного доручення, після зарахування коштів на рахунок отримувача, має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.
Із договору позики №11/12 вбачається, що такий порядок сторонами не узгоджувався і умовами цього договору передбачений не був.
Аналогічна оцінка подібним фактичним обставинам дана Рівненським апеляційним господарським судом у справі №5004/54/1,1 в якій брали участь ті самі сторони - ТОВ «Луцький військторг .№51»та ПП «Айслаг" (постанова від 11.04.2011 року у справі №5004/54/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.201 1 року).
Безпідставним також є твердження ПП «Айслаг»про те, що надання позики згідно договору №11/12 підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 року.
Наданий ПП «Айслаг»акт не може бути визнаний належним доказом, оскільки він підписаний з боку позивача і відповідача особами, прізвища яких в акті не зазначено і доказів, які підтверджують повноваження цих осіб також не надано.
З огляду на викладене та згідно ст.34 ГПК України, наданий ПП «Айслаг»Акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися належним доказом надання позики та наявності заборгованості у ТОВ «Луцький військторг№51".
Крім того, невиконання ПП «Айслаг»умов договору позики №11/12 щодо перерахування товариству з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»49700грн. об'єктивно визнається самим відповідачем, який 25.01.2011 року відмовився від поданого до ТОВ «Луцький військторг №51»позову про стягнення боргу за договором позики від 11.12.2008 року (справа №5004/29/1 1) і відмова була прийнята господарським судом Волинської області, а провадження у справі припинено, що підтверджується позовною заявою ПП «Айслаг»до ТОВ «Луцький військторг №51". клопотанням ПП «Айслаг»про відмову від позовних вимог у даній справі та ухвалою господарського суду Волинської області від 26.04.2011р. у справі №5004/29, які містяться у даній справі.
Таким чином, оскільки відповідачем не були виконані умови договору позики від 11.12.2008 року і не було передано (перераховано) ТОВ «Луцький військторг №51" суму позики (49700 грн.), то згідно от. 1046 ЦК України договір позики №11/12 є неукладеним і не створює для сторін юридичних прав та обов'язків, а тому між ПП «Айслаг»та ТОВ «Луцький військторг №51" відсутні зобов'язально-правові відносини по поверненню позики згідно цього договору.
Разом з тим, перерахування товариством «Луцький військторг №51" без достатніх правових підстав (договір позики від 11.12.2008 року є неукладеним) на розрахунковий рахунок ПП «Айслаг»49700грн. згідно платіжних доручень від 26.12.2008 року №101 та від 30.12.2008 року №102. дає право ТОВ «Луцький військторг №51" вимагати повернення цих коштів на підставі ст. 1212 ІДК України, а також, передавати це право вимоги іншим особам у відповідності до ст.ст. 512-519 ЦК України.
Як визначено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди: правоздатність сторін за угодою: у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Договір від 15.06.2011 року про відступлення права вимоги був укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Луцький військторг №51»і його предметом є відступлення права вимоги по поверненню від ПП «Айслаг»коштів у сумі 49700 грн., безпідставно набутих згідно платіжних доручень від 26.12.2008 року №101 та від 30.12.2008 року №102, а не відступлення права вимоги по договору позики №11/12, як необґрунтовано стверджує ПП «Айслаг»що підтверджується п.п.1.1. 1.2 оскаржуваного договору цесії від 15.06.2011 року та додатку до нього від 25.09.2011 року.
ПП «Айслаг»взагалі не є стороною (учасником) оскаржуваного договору цесії.
Посилання ПП «Айслаг» на договір позики №11/12 та додаток до нього від 17.12.2008 року необґрунтовані, оскільки, цей договір разом із додатком є неукладеним згідно ст.1046 ЦК України (ПП «Айслаг»не було перераховано позичальнику суми позики), а тому цей договір і додаток до нього не створює для сторін жодних прав і обов'язків, в тому числі не може обмежувати право ТОВ «Луцький військторг №51»відступати іншим особам право вимоги по зобов'язанням з повернення від ПП «Айслаг»безпідставно набутих коштів у сумі 49700 грн.
Отже, оскільки ПП «Айслаг»не є стороною (учасником) спірного договору відступлення права вимоги, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 року недійсним) не призведе до захисту порушеного права, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права ПП «Айслаг»
Тобто, в даному випадку ПП ПП «Айслаг»обрало спосіб захисту, який не захистить його право.
Крім того, правовідносини з заміни кредитора у зобов'язанні якими, зокрема, є уступка права вимоги, регулюються ст.ст. 512-519 ЦК України.
Частина 1 ст.516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (ч. 1 ст. 518 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 1. 2 ГПК України, підприємство має право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом вказаних правових норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Звертаючись з позовом про недійсність договору відступлення права вимоги, стороною якого позивач за зустрічним позовом (ПП «Айслаг») не є за зобов'язаннями, де позивач виступає боржником, ПП «Айслаг»не зазначає, які його матеріальні права порушенні саме укладенням договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011р.
Таким чином, оскільки, сторонами договору цесії від 15.06.2010 року (ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Луцький військторг №51») було погоджено всі істотні умови договору і дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, цей договір цесії не порушує права ПП «Айслаг»(докази порушеного права позивачем не надані), то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору цесії від 15.06.2010 року недійсним.
Директор ТОВ "Луцький військторг №51" ОСОБА_4 у відзиві та в судовому засіданні також заперечує проти позовних вимог підприємця ОСОБА_1 та визнає вимоги зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 15.06.2011р., укладеного між ТОВ "Луцький військторг № 51" в особі директора ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зазначаючи, що ТОВ «Луцький військ торг №51»не відступало право вимоги ні по договору позики №11/12 від 17.12.2008 року, ні право вимоги відповідно до платіжних доручень №101, №102, так як будь-якого права вимоги до ПП «Айслаг»в ТОВ «Луцький військ торг №51»немає.
Оскільки , на сьогоднішній день між ПП «Айслаг»та ТОВ «Луцький військторг №51»відсутні будь-які зобов'язально-правові відносини по договору безпроцентної позики №11/12 в силу його виконання та закінчення строку дії договору (пункт 6.1 договору) , то і відступлення права вимоги по договору безпроцентної позики №11/12 не можливе, так як відповідно до ст.ст. 514, 516, 519 ЦК України відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Представником відповідача підприємця ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишено судом без задоволення як необґрунтоване.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
11 грудня 2008 року між приватним підприємством «Айслаг»в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту (позичальник) був підписаний договір безпроцентної позики №11/12 (надалі -договір позики).
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1., 3.2., 4.1 договору позики ПП «Айслаг»зобов'язувалося надати ТОВ «Луцький військторг №51»безпроцентну позику в сумі 49700 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника або готівкою з каси підприємства протягом 52 днів з моменту підписання договору.
17 грудня 2008 року Угодою про доповнення умов договору №11/12 від 11 грудня 2008 року, укладеною між ПП«Айслаг»в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ «Луцький військторг №51»в особі директора ОСОБА_5, сторони договору доповнили договір позики пунктом 7.4, відповідно до якого сторони не мають права передавати своє право вимоги (заміна кредитора у зобов'язанні) за даним договором третій особі.
В цей же день ПП «Айслаг»перерахувало ТОВ «Луцький військторг №51»грошові кошти в розмірі 49700 грн., що підтверджується платіжним дорученням №773 від 17.12.2008р.
Тобто, приватним підприємством «Айслаг»перераховані кошти ТОВ «Луцький військторг №51 у сумі 49700грн., передбаченій підпунктом 2.1. договору позики та у строк до 18 грудня 2008р., передбачений підпунктом 3.1. даного договору.
Водночас, в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу" в призначенні платежу ПП «Айслаг»помилково вказало «за продукти зг. рах. №б/н від 11.12.08р.».
18 грудня 2008 року ПП «Айслаг»надіслало ТОВ «Луцький військторг №51»листа №01-03/600 з проханням зарахувати кошти перераховані платіжним дорученням №773 від 17.12.2008р. в рахунок виконання зобов'язань відповідно до договору позики від 11 грудня 2008 року №11/12.
У листі-відповіді від 18.12.2008р. №47 ТОВ «Луцький військторг №51»підтвердило зарахування коштів в розмірі 49700грн. в рахунок виконання зобов'язань ПП «Айслаг»по договору позики та зазначило, що претензій до товариства не має.
Посилання позивача підприємця ОСОБА_1 на те, що відповідач ПП «Айслаг»повинен був відкликати з банку платіжне доручення №773 і оформити нове платіжне доручення з необхідними змінами щодо призначення платежу згідно п. 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідно до якого платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунка відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове платіжне доручення з необхідними змінами, не береться судом до уваги, оскільки це є право, а не обов'язок платника.
Відповідно до ОСОБА_6 банку України №25-113/1506-9580 від 26.09.2005 року «Про виправлення у розрахунковому документі»питання про внесення змін до реквізиту «Призначення платежу»після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем у порядку, узгодженому між ними. Пунктом 1.24 Інструкції про безготівкові розрахунки визначено, що спори між платниками й отримувачами коштів про розрахунки вирішуються без участі банків.
Листами №01-03/600 від 18.12.2008 року та №47 від 18.12.2008 року сторони договору позики погодили призначення платежу згідно платіжного доручення №773 від 17.12.2008р. як надання позики на виконання зобов'язань відповідно до договору позики від 11 грудня 2008 року №11/12.
Слід також зазначити, що позивачем не надано суду доказів (договорів, накладних, рахунків тощо) в підтвердження того, що перераховані кошти в сумі 49700грн. згідно платіжного доручення №773 від 17.12.2008р. були перераховані на виконання інших зобов'язань ПП «Айслаг».
Згідно ст.ст.1046, 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Таким підтвердженням укладення договору позики, в даному випадку, є лист-відповідь ТОВ «Луцький військторг №51»від 18.12.2008р. №47.
На виконання умов договору позики щодо повернення позики ТОВ «Луцький військторг №51»платіжними дорученнями №101 від 26.12.2008 року та №102 від 30.12.2008 року перерахувало на розрахунковий рахунок ПП „Айслаг" 13600 грн. та 36100 грн., а всього 49700грн. з призначенням платежу «повернення позики згідно договору від 11.12.2008 року».
З наведеного вбачається, що сторони договору позики виконали передбачені договором зобов'язання, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008р. між ПП «Айслаг»та ТОВ «Луцький військторг №51», підписаним та скріпленим печатками сторін.
15.06.2011р. між ТОВ «Луцький військторг № 51»в особі директора ОСОБА_1 (Первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги та 25.09.2011р. додаток до договору відступлення права вимоги (надалі -договір відступлення права вимоги), згідно п.п. 1.1. 1.2 якого Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від ПП «Айслаг»(Боржника) повернення безпідставно набутих 49700грн. згідно платіжних доручень від 26.12.2008р. №101 на суму 13600грн. та від 30.12.2008 року №102 на суму 36100грн., а також вимагати сплати річних та інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами згідно чинного законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.
Вимогами ч.1 ст.517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Водночас, підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) не надано суду доказів, які б засвідчували права, що передаються.
Твердження позивача, що кошти, перераховані товариством «Луцький військторг № 51»згідно платіжних доручень від 26.12.2008р. №101 на суму 13600грн. та від 30.12.2008 року №102 на суму 36100грн., є безпідставно набутими приватним підприємством «Айслаг», не заслуговує на увагу, оскільки судом встановлено, що зазначені кошти перераховані в рахунок погашення зобов'язань за договором позики.
Крім цього, в судовому засіданні директор ТОВ «Луцький військторг №51»ОСОБА_4 підтвердив, що ТОВ «Луцький військторг №51»не відступало право вимоги ні по договору позики №11/12 від 11.12.2008р., ні право вимоги відповідно до платіжних доручень №101, №102. В товариства «Луцький військторг №51»відсутній договір відступлення права вимоги від 15.06.2011 року і додаток до нього. Між ПП «Айслаг»та ТОВ «Луцький військторг №51»відсутні будь-які зобов'язально-правові відносини по договору безпроцентної позики №11/12 в силу його виконання та закінчення строку дії договору.
Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 не являється директором ТОВ «Луцький військторг №51»є безпідставне, оскільки повноваження ОСОБА_4 як керівника підприємства (директора) підтверджені Довідкою ЄДРПОУ від 29.11.2011р. та матеріалами реєстраційної справи ТОВ «Луцький військторг №51», оглянутими в судовому засіданні.
Враховуючи те, що товариством «Луцький військторг № 51»(Первісний кредитор) відступлено підприємцю ОСОБА_1 (Новий кредитор) право вимоги, яке не існувало на момент укладення договору відступлення права вимоги, даний договір суперечить ст.514 ЦК України, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В даному випадку має місце недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України.
Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
ПП «Айслаг», як заінтересована особа заперечує дійсність договору відступлення права вимоги від 15.06.2011р. та додатку до нього від 25.09.2011р., укладеного між ТОВ «Луцький військторг № 51»в особі директора ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, оскільки на момент укладення цього договору у ТОВ «Луцький військторг № 51»було відсутнє право вимагати від ПП «Айслаг»повернення 49700грн. згідно платіжних доручень №101 від 26.12.2008р. та №102 від 30.12.2008 року як безпідставно набутих.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.203, 215, 509, 512, 514, 517, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В позові підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства "Айслаг" про стягнення 49 700 грн. відмовити.
2. Позов приватного підприємства "Айслаг" до підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг № 51" про визнання договору відступлення права вимоги недійсним задовольнити.
3. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.06.2011р., укладений між підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг № 51".
Суддя О. Г. Сур'як
Повний текст рішення
складено та підписано
12.12.11