02 липня 2015 року Справа № 914/248/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позивача: Єгоров В.С. від відповідача: не з'явились
на рішенняГосподарського суду Львівської області від 11.03.2015 року
та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року
у справі№ 914/248/15
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
простягнення 101 544 974, 93 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі відповідач) про стягнення 47 212 410, 72 грн. - основного боргу; 15 730 004,16 грн. - пені; 30 978 939,51 грн. - інфляція та 3% річних у розмірі 7 623 620, 54 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 35 978 175,72 грн. - основного боргу; 12 487 245,56 грн. - пені; 7 582 216, 68 грн. - 3 % річних; 30 845 432. 22 грн. - інфляція.
В мотивувальній частині рішення щодо стягнення пені зазначено: відповідачем подано документи про фінансовий стан, а саме: звіт про фінансові результати за 2013 рік. Баланси на 31.12.2013 року та на 30.09.2014 року. Суд прийшов до висновку про те, що порушення зобов'язання відповідачем виникло через заборгованість населення. Враховуючи ступень виконання зобов'язання боржником - часткове погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України суд задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 20 % . Тому стягненню підлягає 12 487 245, 56 грн. - пені.
При прийнятті рішення в частині стягнення пені, суд першої інстанції послався на ст. 233 ГК України та на ст. 551 ЦК України.
Як вбачається з апеляційної скарги позивача він просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 року в частині зменшення розміру пені на 3 146 000, 83 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині зменшення розміру пені та прийняти, в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача 3 146 000, 83 грн. - пені.
В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
13.02.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір про закупівлю природного газу № 13/3438-ТЕ-21 (далі Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезеного на митну територію України позивачем, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, в обсягах зазначених у п.1.2 даного договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.1 Договору).
На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв газ на загальну суму 218 794 941,51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами (а.с. 29-49).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки товару (п.4.1 Договору).
В якості оплати поставленого природного газу відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 171 582 530,79 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (а.с. 51 -54).
До матеріалів справи (а.с.118-120) залучено акт звірки розрахунків, який підписаний сторонами та згідно до якого станом на 31.01.2015 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 35 978 175, 72 грн.
Суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що в порушення умов Договору відповідачем не повністю та не своєчасно виконано зобов'язання з оплати поставлено природного газу.
Відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.
Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.4.1. Договору).
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов пункту 4.1 Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, на підставі п. 7.3. Договору з нього підлягає стягненню пеня в сумі 15 730 004,16 грн.
Відповідач просив суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, річні та інфляційні нарахування, та враховуючи ту обставину, що порушення зобов'язання відповідачем виникло через заборгованість населення, судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано скористались своїм правом щодо зменшення неустойки передбаченим ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України.
За таких обставин, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року прийняті у справі № 914/248/15 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
Д.С.Кривда