01 липня 2015 року Справа № 916/3060/14
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши
касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р.
у справі № 916/3060/14 господарського суду Одеської області
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Октябрьський"
про стягнення 49 170,87 грн.
за зустрічним
позовом Відкритого акціонерного товариства "Октябрьський"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 43 144,01 грн.
за участю представників:
ФОП ОСОБА_2 - не з'явилися;
ВАТ "Октябрьський" - не з'явилися;
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Октябрьський" 48 463,26 грн., у т.ч. 37 551,60 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/01 від 03.01.2013 р., 5 681,70 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору № 20/04 від 20.04.2012 р., 1 512,35 грн. процентів річних, 3 717,61 грн. збитків від інфляції.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 03/01 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2013 р. (т.1 а.с.2-9, т.2 а.с.81-86).
Відповідач у справі - ВАТ "Октябрьський" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- ним в повному обсязі оплачено надані позивачем послуги;
- позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог (т.1 а.с.132-137).
До початку розгляду справи по суті заявлених вимог ВАТ "Октябрьський" звернувся до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом та просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 43 144,01 грн. зайво сплачених коштів.
Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ВАТ "Октябрьський" посилався на те, що перерахував Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 грошові кошти згідно договорів № 20/04 та № 03/01, при цьому, останній надав послуги згідно зазначених договорів на меншу суму, ніж перераховано (т.2 а.с.33-36).
У відзиві на зустрічний позов Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на виконання ним вимог укладених договорів в повному обсязі, при цьому, відповідач за зустрічним позовом зазначає про пропущення ВАТ "Октябрьський" строку позовної давності (т.2 а.с.133-138).
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2014 р. первісний позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто 37 551,60 грн. основного боргу, 1 512,35 грн. процентів річних, 3 717,61 грн. збитків від інфляції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.2 а.с.191-197).
Частково задовольняючи заявлені первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач за первісним позовом не виконав зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення, наданих згідно договору № 03/01 від 03.01.2013 р.;
- пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором № 20/04 від 20.04.2012 р.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не довів факт здійснення ним переплати за укладеними договорами, а також, з пропущення строку позовної давності щодо заявленої вимоги.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2014 р. скасовано в частині задоволення первісного позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.3 а.с.5-13).
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Вимоги касаційною скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.44-47).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції, а також, під час перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.04.2012 р. між сторонами у справі укладено договір № 20/04 перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до поданих замовником заявок-підтверджень, які є невід'ємними частинами договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу.
Крім того, 03.01.2013 р. між сторонами у справі укладено договір № 03/01 перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до поданих замовником заявок-підтверджень, які є невід'ємними частинами договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення.
Предметом спору у даній справі за первісним позовом є виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг згідно укладених договорів.
Зазначені договори, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставами для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору № 20/04 та п.п. 4.1, 4.2 договору № 03/01 розмір плати за перевезення обговорюється між сторонами та зазначається в акті виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору. Замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом 7 банківських днів від дати підписання акта виконаних послуг.
Судами встановлено, що у 2012 році на підставі договору № 20/04 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 140 796,79 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актами здачі прийняття робіт.
При цьому, відповідач за первісним позовом розрахувався частково, допустивши заборгованість у розмірі 5 681,70 грн.
Крім того, на виконання умов договору № 03/01, у період з січня по лютий 2013 року позивачем надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 94 251,30 грн., що підтверджується відповідними актами здачі прийняття робіт та товарно-транспортними накладними.
Між тим, відповідач за первісним позовом розрахувався частково, допустивши заборгованість у розмірі 37 551,60 грн.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт наявності заборгованості у відповідача за первісним позовом у заявленому розмірі.
Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що щодо вимоги про стягнення 5 681,70 грн. згідно договору № 20/04 необхідно застосувати строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі, а строк позовної давності щодо вимоги про стягнення 37 551,60 грн. заборгованості згідно договору № 03/01, на думку суду першої інстанції, перервано, у зв'язку з визнанням відповідачем за зустрічним позовом своєї заборгованості як у відзиві, так і у зустрічному позові.
Однак, суд апеляційної інстанції правомірно визнав хибним висновок суду першої інстанції щодо переривання перебігу позовної давності щодо вимоги про стягнення 37 551,60 грн., враховуючи наступне.
Так, в силу ст. 258 ЦК, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, пов'язаних з перевезенням вантажу, пошти.
Статтею 315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
З огляду на наведене, строк позовної давності за первісним позовом складає 6 місяців.
Пунктом 4.2 договорів сторони узгодили, що замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом 7 банківських днів від дати підписання акта виконаних послуг.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги протягом 7 банківських днів від дат підписання актів виконаних послуг, а відповідні акти були підписані 24.04.2012 р., 21.05.2012 р., 10.05.2012 р., 08.09.2012 р., 12.02.2013 р. та 13.02.2013 р., то строк позовної давності щодо оплати послуг сплинув 08.11.2012 р., 03.12.2012 р., 22.11.2012 р., 19.03.2013 р., 22.08.2013 р. та 25.08.2013 р. відповідно.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою 29.07.2014 р.
Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
При цьому, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності (аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Таким чином, відповідач за первісним позовом, визнавши у відзиві та у зустрічному позові заборгованість в сумі 37 521,60 грн. шляхом зарахування сплати вказаної заборгованості як однорідних вимог, вчинив дії передбачені ст. 264 ЦК України після спливу строку позовної давності, а отже переривання строку позовної давності не відбулось, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції.
У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до первісних позовних вимог та про відмову у задоволенні первісного позову.
Звертаючись із зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом зазначив, що: у 2012 році, на підставі договору № 20/04 від 20.04.2012 р. ним було сплачено відповідачу за зустрічним позовом 135 115,09 грн. в якості оплати за послуги з перевезення вантажів; фактично ним отримано від відповідача за зустрічним позовом послуг на суму 54 419,48 грн., у зв'язку з чим, вважає, що здійснив переплату у розмірі 80 695,61 грн.; 37 551,60 грн. із суми, яку позивач за зустрічним позовом вважає переплаченою, ВАТ "Октябрьский" сплатив відповідачу за зустрічним позовом за договором № 03/01 від 03.01.2013 р. шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог; решту суми переплати (43 144,01 грн.) ВАТ "Октябрьский" просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Між тим, судами встановлений факт надання відповідачем за зустрічним позовом у 2012 році позивачу за зустрічним позовом послуг за договором № 20/04 на загальну суму 140 796,79 грн.
Разом з цим, позивачем за зустрічним позовом надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором № 20/04 лише на суму 135 115,09 грн.
Таким чином, ВАТ "Октябрьский" не надано жодних доказів на підтвердження здійснення переплати за договором № 20/04.
З огляду на вищевикладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ВАТ "Октябрьский".
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. у даній справі немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. у справі № 916/3060/14 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Студенець В.І.