17 червня 2015 року Справа № 910/24644/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівСибіги О.М., Фролової Г.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд", м. Київ
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року
у справі господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кук-Україна", м. Київ
доТовариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд", м. Київ
простягнення 415 976, 54 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Іліка Н.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кук-Україна" (далі за текстом - ТОВ "Кук-Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (далі за текстом - ТОВ "БМБ Компаунд") про стягнення 344 902, 25 грн. основного боргу, 13 872, 64 грн. штрафу, 6 104, 15 грн. 3 % річних та 51 097, 50 грн. інфляційних втрат, що разом складає 415 976, 54 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "БМБ Компаунд" на користь ТОВ "Кук-Україна" 344 902, 25 грн. основного боргу, 10 347, 07 грн. штрафу, 51 097, 50 грн. інфляційних втрат, 6 070, 43 грн. 3 % річних та судовий збір.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу, штрафу, інфляційних та 3 % річних за поставлену продукцію є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню (у зв'язку зі здійсненим судами перерахунку штрафу та 3 % річних), оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками, при цьому, товар в порушення умов договору повністю та своєчасно оплачено не було і відповідач не надав доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу чи відмови від отриманого товару.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "БМБ Компаунд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року і прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
ТОВ "Кук-Україна" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2011 року ТОВ "Кук-Україна" (продавець) та ТОВ "БМБ Компаунд" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 11/6 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність у зумовлені строки покупцеві харчові інгредієнти, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість харчових інгредієнтів (товар) асортимент, кількість та ціна якого визначається додатками (специфікаціями), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 2.2 Договору загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого протягом строку дії цього Договору товару відповідно до додатків, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною, та рахунків-фактур.
В п. 4.4 Договору передбачено, що датою передачі товару є дата, вказана продавцем у видатковій накладній на товар.
Відповідно до п. 4.5 Договору постачальник надає на адресу покупця на кожну партію товару, який передається наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; сертифікат відповідності; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що товар вважається прийнятим по кількості - згідно з видатковою накладною, по якості - у відповідності до нормативних документів на цей вид товару, що діють на території України, з урахуванням вимог діючого законодавства.
Відповідно до п. 7.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 21.01.2011 року до Договору) строк та порядок оплати кожної партії товару визначається сторонами у специфікаціях.
Згідно з п. 11.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором - до моменту їх повного виконання.
Додатковими угодами № 1 від 30.12.2011 року, № 2 від 29.12.2012 року, № 3 від 29.12.2013 року сторонами було продовжено строк дії Договору купівлі-продажу № 11/6 на 2012 рік, на 2013 рік та на 2014 рік відповідно.
На виконання умов Договору № 11/6 ТОВ "Кук-Україна" поставив ТОВ "БМБ Компаунд" товар на загальну суму 462 421, 25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № К-00000228 від 03.03.2014 року на суму 130 040,00 грн., № К-00000265 від 11.03.2014 року на суму 42 280,00 грн., № К-00000282 від 13.03.2014 року на суму 52 650, 00 грн., № К-00000308 від 19.03.2014 року на суму 14 000, 00 грн., № К-00000318 від 20.03.2014 року на суму 60 020, 00 грн., № К-00000323 від 21.03.2014 року на суму 82 520, 00 грн., № К-00000366 від 28.03.2014 року на суму 9 800, 00 грн., № К-00000572 від 24.04.2014 року на суму 11 160, 00 грн., № К-00000605 від 29.04.2014 року на суму 14 048, 25 грн., № К-00000778 від 26.05.2014 року на суму 23 064, 00 грн., № К-00000791 від 27.05.2014 року на суму 8 544, 00 грн., № К-00000843 від 03.06.2014 року на суму 14 295, 00 грн.
З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що останні підписані представником як продавця, так і покупця та скріплені печатками обох товариств без жодних зауважень щодо асортименту, кількості, ціни товару або підстав, на яких поставлявся товар, що були зазначені у видаткових накладних.
ТОВ "БМБ Компаунд", заперечуючи проти позовних вимог, стверджував, що товар згідно вищенаведених видаткових накладних був поставлений не на підставі Договору купівлі-продажу № 11/6, оскільки останній передбачає поставку товару виключно на підставі відповідних специфікацій, які сторонами не оформлялись. Однак, такі твердження правомірно не були прийняті судами попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у видаткових накладних, згідно яких відповідачу поставлявся товар у період з 03.03.2014 року по 03.06.2014 року, як на підставу поставки товару зазначено: "Договір № 11/6 від 20.01.2011 року" з посиланням одночасно на відповідний рахунок-фактуру.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06\928\2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Разом з цим, апеляційним господарським судом вірно враховано, що ТОВ "Кук-Україна" на виконання п. 4.5. Договору разом з видатковими накладними були оформлені і надані відповідачу також рахунки-фактури на поставлений товар та податкові накладні, в яких також міститься посилання на Договір купівлі-продажу № 11/6 від 20.01.2011 року як на підставу поставки.
Відтак, враховуючи, що в період поставки товару Договір купівлі-продажу №11/6 від 20.01.2011 року діяв, жодних зауважень щодо невірності складання видаткових накладних, неточностей відображення в них будь-яких даних зі сторони ТОВ "БМБ Компаунд" не було та враховуючи, що відповідач не відмовлявся від отримання товару, поставленого згідно зазначених видаткових накладних з посиланням на підставу поставки - Договір № 11/6 від 20.01.2011 року, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що товар у період з 03.03.2014 року по 03.06.2014 року поставлявся позивачем саме на виконання умов Договору купівлі-продажу № 11/6 від 20.01.2011 року, а видаткові накладні, оформлені за результатами такої поставки, є належним підтвердження вчинення господарської операції.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "БМБ Компаунд" свої зобов'язання з оплати товару виконав частково, сплативши за період з 31.03.2014 року по 17.06.2014 року включно 117 519, 00 грн. Оплата товару ТОВ "БМБ Компаунд" у розмірі 117 519, 00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.
Таким чином, залишок неоплаченого товару становить 344 902, 25 грн. (462 421, 25 грн. - вартість поставленого товару, 117 519,00 грн. - сплачені відповідачем грошові кошти).
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 7.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей від 21.01.2011 року передбачено, що строк та порядок оплати кожної партії товару зазначається сторонами у Специфікаціях.
Враховуючи те, що на поставлений товар у період з 03.03.2014 року по 03.06.2014 року сторонами не було підписано жодних специфікацій, що не заперечувалось сторонами, строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах слід визначати за правилами статті 692 Цивільного кодекс України.
В пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 року у справі №925/1332/13, де зазначено, що зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.
З огляду на вищевказане, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача в силу вимог ст. 692 Цивільного кодексу України настав обов'язок з оплати отриманого товару.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за отриманий від ТОВ "Кук-Україна" товар розрахувався лише частково в сумі 117 519, 00 грн.
В той же час, належних та допустимих доказів, які підтверджували б повну оплату ТОВ "БМБ Компаунд" вартості поставленого товару, відповідачем не надано.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "БМБ Компаунд" заборгованості за отриманий товар у розмірі 344 902, 25 грн. є законними та обґрунтованими .
Щодо вимоги ТОВ "Кук-Україна" про стягнення з ТОВ "БМБ Компаунд" штрафу у сумі 13 872, 64 грн. суд касаційної інстанції відзначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 8.5 Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору від 21.01.2011 року) передбачено, що у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 3 % вартості товару, за який прострочена оплата.
За таких обставин, враховуючи умови Договору та встановлений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність стягнення з ТОВ "БМБ Компаунд" на користь ТОВ "Кук-Україна" штрафу у розмірі 10 347, 07 грн. з розрахунку від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "БМБ Компаунд" на користь ТОВ "Кук-Україна" 51 097, 50 грн. інфляційних втрат та 6 070, 43 грн. 3 % річних з урахуванням здійсненого судами перерахунку.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що виходячи з наведених законодавчих приписів та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 344 902, 25 грн. основного боргу, 13 872, 64 грн. штрафу, 6 104, 15 грн. 3 % річних та 51 097, 50 грн. інфляційних втрат за поставлену продукцію є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають частковому задоволенню (з огляду на здійснений судами перерахунок штрафу та 3 % річних), оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками, при цьому, товар в порушення умов договору повністю та своєчасно оплачено не було і відповідач не надав доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу чи відмови від отриманого товару.
Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "БМБ Компаунд", викладені у касаційній скарзі, зводяться до вільного тлумачення правових норм, переоцінки наявних у справі доказів, не спростовують сам факт здійснення позивачем поставки товару і законних та обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року у справі № 910/24644/14 - залишити без змін.
Головуючий суддяВ.С. Божок
СуддіО.М. Сибіга
Г.М. Фролова