01 липня 2015 року Справа № 902/198/15
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р.
у справі № 902/198/15 господарського суду Вінницької області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Іллінецького державного аграрного коледжу
про стягнення 17 316,14 грн.
за участю представників:
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Бережко С.І.;
Іллінецького державного аграрного коледжу - не з'явилися;
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Іллінецького державного аграрного коледжу 17 316,14 грн., у т.ч. 8 810,92 грн. заборгованості, 1 108,27 грн. збитків від інфляції, 1 326,41 грн. процентів річних та 6 070,53 грн. пені.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення остаточного розрахунку за поставлений йому природний газ відповідно до умов договору № 13/3257-ТЕ-1 від 29.01.2013 р. (т.1 а.с.3-6).
Відповідач у справі - Іллінецький державний аграрний коледж у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених вимог відмовити, посилаючись на відсутність його вини у виникненні заборгованості (т.1 а.с.51-52).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 8 810,92 грн. основного боргу; 3 035,27 грн. пені; 1 315,15 грн. процентів річних, 1 108,27 грн. збитків від інфляції. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.152-156).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за поставлений йому природний газ;
- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем. При цьому, суд першої інстанції, користуючись правом, наданим йому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню, на 50 %.
- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані. При цьому, вимога про стягнення процентів річних задоволена судом частково, враховуючи здійснений перерахунок.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. залишено без змін (т.1 а.с.184-188).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині зменшення пені, а вимогу про стягнення пені задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.
Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.3-11).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.
29.01.2013 р. між сторонами у справі був укладений договір № 13/3257-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення остаточних розрахунків за поставлений газ.
Укладений сторонами договір, в силу ст.ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 210 тис. куб. м.
Згідно п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
При цьому, п. 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
У п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).
Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20грн.
В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п. 6.3 договору).
За умовами укладеного сторонами договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений йому позивачем газ.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судами встановлено, що на виконання договору позивач у січні-грудні 2013 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 166 405,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Порядок та строк оплати послуг погоджений сторонами в п. 6.1 договору, за яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У той же час, судами встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ відповідач здійснював частинами, внаслідок чого допустив заборгованість у розмірі 8 810,92 грн.
За таких обставин, суди дійшли висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений природний газ у заявленому розмірі.
Твердження відповідача про відсутність боргу перед позивачем у зв'язку із сплатою залишку боргу в 2014 році за платіжним дорученням № 111 від 13.02.2014 р. обгрунтовано не прийнято судами до уваги, виходячи з наступного.
Так, у графі "призначення платежу" вказаного платіжного доручення зазначено про оплату за природній газ згідно акта № 1 від 07.02.2014 р. за договором № 599/14-ТЕ-1 від 03.02.2014 р.
Судами встановлено, що між сторонами 03.02.2014 р. було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 599/14-ТЕ-1, предметом якого була поставка природного газу в 2014 році.
Згідно п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Доказів погодження сторонами віднесення платежу за платіжним дорученням № 111 від 13.02.2014 р. в рахунок погашення заборгованості за договором № 13/3257-ТЕ-1 від 29.01.2013 р. матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.
При цьому, вимога про стягнення процентів річних задоволена частково, з урахуванням здійсненого судами перерахунку.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати газу у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ (п. 7.2. договору).
Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині пені правильний. Судами перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем, та встановлено, що розмір пені, що підлягає стягненню, становить 6 070,53 грн.
Однак, ст. 233 ГК України надає право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, в силу ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи положення вказаних норм та встановлені судами обставини, суди правомірно застосували п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшили розмір пені, що підлягає стягненню, на 50 %.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. у справі № 902/198/15 господарського суду Вінницької області залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Студенець В.І.