"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/13225/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство" на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 09 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство" до Сколівської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство" звернулось до суду з позовом до Сколівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Сколівської міської ради від 17.02.2012 №3 "Про внесення змін в рішення №06 від 18.11.2011 року "Про розгляд клопотання арбітражного керуючого-ліквідатора КП "Сколівське будинкоуправління" №Г 1284 від 11.11.2011 року".
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 09 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство" до Сколівської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення.
У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з неналежності розгляду в порядку адміністративного судочинства переданого на вирішення суду спору.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналіз вказаних положень свідчить про те, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами позовного провадження підтверджено, що предметом переданого на вирішення суду спору є рішення органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл арбітражному керуючому на відчуження майна комунального підприємства. Тобто, у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізував власну господарську компетенцію. Посилання позивача на необхідність дотримання відповідачем при прийнятті рішення вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не є достатнім для висновку про реалізацію відповідачем у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, зважаючи на неналежність розгляду переданого на вирішення суду спору у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство" відхилити, а ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 09 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: