23 червня 2015 року м. Київ К/800/2681/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління державної Пенітенціарної служби України в Луганській області, третя особа - Луганський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, -
У липні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, третя особа Луганський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України у Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року.
ОСОБА_4 не погодився з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Позивач проходив службу на посаді начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань України з питань виконання покарань у Луганській області.
На час призначення та звільнення з посади начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України у Луганській області який мав спеціальне звання капітан внутрішньої служби, звільнений зі служби в кримінально-виконавчій системі у запас Збройних сил за ст. 64 «ж» (за власним бажанням) в званні майор внутрішньої служби.
08.07.2013 він звернувся з заявою до начальника Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області з питання нарахування та виплати додаткового грошового забезпечення, а саме грошової допомоги при звільненні та проведених відрахувань з неї.
19.07.2013 на його адресу надійшов лист відповідача, яким повідомлено про нарахування позивачу додаткового грошового забезпечення - грошової допомоги при звільненні у розмірі 18481грн. 13коп. та виплаті 18042грн. 70коп., шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок.
Крім того відповідач повідомив, що з даного додаткового грошового забезпечення було утримано 352грн.73коп. - в Пенсійний фонд у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.07.2013 позивачу стало відомо, що у довідці про грошове забезпечення з якого розраховується його пенсія додатковий вид грошового забезпечення грошова допомога при звільненні - до неї відповідачем не включена.
29.07.2013 він звернувся до відповідача з проханням включити в довідку про грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія, додатковий вид грошового забезпечення, а саме грошову допомогу при звільненні, з якого було утримано збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування, на що отримав відмову.
Таким чином позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на пункт 1.2. наказу Департаменту України з питань виконання покарання від 18.10.2004 № 203, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2004 за №4111/10010, про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи яке діяло на момент виходу на пенсію - 11.09.2009, яким передбачено, що додаткові види грошового забезпечення включають грошову допомогу при звільненні.
Крім того позивач вважає, що відповідно до частини 1 статті 43 Закону України №2262-ХІІ «Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій - Пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-ХV ).
На підставі чого вважає, що відповідач неправомірно не включив грошову допомогу при звільненні, з якого у наступному розраховується пенсія.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності дій відповідача, з посиланням на те, що в довідці про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_4 за 2008-2009 роки, яка направлялася Управлінням державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області за №221 від 14.09.2009 для розрахунку розміру пенсії, начальнику терапевтичного відділення багатопрофільної лікарні при Луганському СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, відсутні відомостей щодо нарахованої позивачу грошової допомоги при звільненні.
З таким висновком погоджується суд касаційної інстанції, на підставі наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби України регулюються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114. Пунктом 12 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлений Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно ст. 43 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо правомірності дій відповідача оскільки вказана виплата не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільненням зі служби та виходу на пенсію, внаслідок чого ці суми не повинні враховуватися при розрахунку розміру пенсії.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
Ю.К. Черпак