22 червня 2015 року м. Київ К/800/8049/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2013 року
у справі №2а-10183/12/2070
за позовом Акціонерного товариства «Альпсервіс»
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування наказу,
Акціонерне товариство «Альпсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.
Окружний адміністративний суд АР Крим постановою від 10 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував наказ від 03 вересня 2012 року №892 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача», а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у відповідача.
Контролюючим органом 03 вересня 2012 року видано наказ №892 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань проведення фінансово-господарських операцій з: ПП «Арикон» за червень та липень 2011 року; ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за березень 2011 року та травень 2011 року; ПП «Баварія Ф» за вересень 2011 року».
Правовою підставою для проведення зазначеної перевірки податковий орган визначив підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтю 75, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідача були відсутні підстави для призначення спірної документальної позапланової перевірки позивача.
При цьому, судами також зазначено, що податковий орган, приймаючи оскаржуваний наказ, не дотримався приписів пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, що призвело до видання цього наказу з порушенням вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тобто за відсутності передбачених зазначеною нормою підстав для призначення документальної невиїзної перевірки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками попередніх судових інстанцій з огляду на наступне.
Так, підстави та порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначаються нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до приписів статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Загальний порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України.
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу, встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Фактичною підставою для прийняття спірного наказу податковий орган зазначив ненадання позивачем на запит податкового органу пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Лугпромстройсантех-монтаж».
З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган надіслав позивачу письмові запити про надання пояснень та її документального підтвердження від 25 листопада 2011 року №12184/10/23-02-10, від 24 квітня 2012 року №852/10/221 та від 22 травня 2012 року №2010/10/221/л.
На вказані запити, позивач у встановлений законом строк, надав відповіді від 12 грудня 2011 року, 08 червня 2012 року та 22 червня 2012 року, в яких зазначив, що запити не відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим просив надіслати запити складені у відповідності до вимог чинного законодавства, зазначаючи при цьому, що у разі отримання обґрунтованого та належним чином оформленого запиту від відповідача він надасть необхідну інформацію.
Аналізуючи приписи підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що для реалізації податковим органом права на проведення позапланової документальної перевірки у даному випадку вказана норма передбачає сукупність таких обставин:
- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації;
- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом 10-ти днів з дня отримання запиту.
Водночас, відповідачем не надано будь-яких доказів проведення перевірок інших платників податків, внаслідок яких було виявлено факти порушення позивачем податкового законодавства та не доведено наявність на час прийняття спірного наказу будь-якої інформації про порушення позивачем податкового законодавства.
Також, як свідчать матеріали справи, в порушення вимог пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України письмовий запит податкового органу від 22 травня 2012 року № 2010/10/221/л не був завірений печаткою контролюючого органу.
Відтак, ненадання пояснень та їх документального підтвердження на запит, складений з порушенням норм чинного законодавства, не можна розглядати як підставу для призначення і проведення позапланової документальної перевірки, оскільки запит, складений з порушеннями норм чинного законодавства, втрачає свою обов'язковість, що у свою чергу звільняє платника податків від його виконання.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За встановлених обставин, суди попередніх судових інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що недотримання відповідачем обов'язкових умов для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, дає підстави для висновку про безпідставність прийняття податковим органом спірного наказу та наявність підстав для його скасування.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2013 року у справі №2а-10183/12/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.