18 червня 2015 року м. Київ К/800/10759/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Загороднього А.Ф.
Костенка М.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013
у справі № 2а/1270/8296/12
за позовом Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в
Луганській області Державної податкової служби
до Приватного акціонерного товариства „Аграрно-переробне підприємство
„Редан"
про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, що
перебуває у податковій заставі
Старобільська міжрайонна державна податкова інспекція в Луганській області Державної податкової служби звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства „Аграрно-переробне підприємство „Редан" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 249755, 52 грн., що перебуває у податковій заставі.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 12.10.2012 за відповідачем утворився податковий борг з податку на додану вартість та зі збору за спеціальне використання води у загальному розмірі 249755, 52 грн., що підтверджується податковими деклараціями та податковим повідомленням - рішенням.
28.11.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000192300, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 54037, 50 грн.
03.10.2011 відповідачем винесено податкову вимогу № 5.
31.01.2012 податковим органом прийняте рішення про розстрочення грошового зобов'язання № 3/24-25360797, яким відповідачу надано розстрочення грошового зобов'язання на загальну суму 271106, 68 грн. на період з 31.01.2012 до 31.12.2012 під проценти.
16.02.2012 відповідачем прийняте рішення про розстрочення грошового зобов'язання № 4/24-25360797, яким відповідачу надано розстрочення грошового зобов'язання на загальну суму 67262, 30 грн. на період з 16.02.2012 до 14.12.2012 під проценти.
Відповідачем 12.10.2011 було описано майно позивача: апарат з виробництва "Сулугуні" вартістю 128000 грн., апарат сироплавний вартістю 65000 грн., що підтверджується акт опису № 11 від 12.10.2011.
29.05.2012 позивачем було описано майно позивача: казеїн (ДСТУ 404639:2006) кількістю 1200 кг., вартістю за кілограм 51, 67 грн., про що складено акт опису № 6.
Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пп. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Зі змісту наведених норм випливає, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15.11.2012 на підставі постанови слідчого прокуратури Старобільського району Луганської області, прийнятої в рамках кримінальної справи № 9090/12 про накладення арешту на все рухоме майно, 23.07.2012 внесено запис про заборону відчужувати рухомого майна позивача.
У справі, що переглядається, попередні судові інстанції цілком обґрунтовано зазначили, що у зв'язку з наявністю постанови слідчого прокуратури про накладення арешту всього рухомого майна та Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15.11.2012, відсутні правові підстави для реалізації позивачем рухомого майна боржника станом на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а/1270/8296/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а/1270/8296/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді А.Ф. Загородній
М.І. Костенко