"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/43415/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Заїки М.М.
Швеця В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Житомирі про стягнення коштів,
встановила:
У жовтні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі про стягнення заборгованості по витратам на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної цільової грошової допомоги та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень-серпень 2013 року в загальній сумі 810,24 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області було відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем в липні-серпні 2013 року сплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, які увійшли до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Як вбачається з вказаних актів, відповідачем - Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Житомирі суми, визначені у актах щомісячної звірки, не були прийняті до заліку.
Розбіжність полягає у виплачених Управлінням Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області сумах витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної цільової грошової допомоги та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень-серпень 2013 року в загальній сумі 810,24 грн.
Підставою для відмови у відшкодуванні пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання проведених позивачем громадянам ОСОБА_2 (травма ОСОБА_3.), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є: виявлені недоліки у актах розслідування нещасного випадку (зокрема: відповідачем зазначено, що наявні у пенсійній справі акти розслідування нещасного випадку не відповідають вимогам нормативних актів); зазначення у таких актах обставин щодо невиробничої травми. Документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги відповідачу не передавались.
Отже, Управлінням Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області було включено суми витрат які не підлягають відшкодуванню, оскільки пенсії були призначені на підставі актів невиробничого травматизму, а тому ці акти не можуть бути підставою для взяття їх на відшкодування.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, наведено у статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Статтею 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.
Отже, згідно з приписами наведених норм закону, Фонд зобов'язаний відшкодувати органу Пенсійного фонду витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену в постанові від 20 листопада 2012 року № 21-361а12.
Водночас, такі страхові виплати Фонд здійснює у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на їх одержання. У разі якщо особі безпідставно призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду у зв'язку з виплатою та доставкою такої пенсії, не підлягають відшкодуванню Фондом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 липня 2014 року справа №21-240а14.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того що у нещасних випадках перелічених осіб вини підприємства не було, а відтак за законодавством, що діяло до прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" такі особи не набули права на відшкодування шкоди підприємством.
Разом з ти, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки випискам з акту огляду МСЕК №721579, №081134, № 237937, що містяться в матеріалах справи та відповідно до яких було встановлено факт трудового каліцтва ОСОБА_4К, ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.
Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області - задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі про стягнення коштів - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді М.М. Заїка
В.В. Швець