04 червня 2015 року м. Київ К/9991/15958/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс»
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року
у справі № 2а-3103/10/2470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс»
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» (далі - ТОВ «Термекс»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - ДПІ у м. Чернівці; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000780350/0 від 16 вересня 2010 року та № 0001430231/0 від 16 вересня 2010 року. Визнано незаконними дії посадових осіб ДПІ у м. Чернівці щодо донарахування суми податкових зобов'язань та позбавлення ТОВ «Термекс» права на податковий кредит. Стягнуто з Державного бюджету України 3,40 грн. на користь ТОВ «Термекс» у рахунок відшкодування судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці задоволено повністю. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Термекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2779/23-1/32652485 від 03 вересня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001430231/0 від 16 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 142 344,00 грн. (94 896,00 грн. - основний платіж, 47 448,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000780350/0 від 16 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 375,50 грн. (58 917,00 грн. - основний платіж, 29 458,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, статті 20 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, статті 10 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг з перевезення вантажів у Приватного підприємства «Фридом-Фич» за нікчемним правочином (договором на транспортне обслуговування від 25 березня 2009 року).
Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на ненадання позивачем на перевірку транспортної документації, відсутність у ПП «Фридом-Фич» необхідних умов для ведення господарської діяльності та його неперебування за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повне задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції, зокрема, підтримав доводи податкового органу про неправомірність формування ТОВ «Термекс» валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними господарськими операціями.
Колегія суддів вважає вказані твердження суду апеляційної інстанції необґрунтованими, виходячи з таких підстав.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як з'ясовано судом першої інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем послуг з перевезення вантажів у ПП «Фридом-Фич» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківською випискою, ліцензією на право здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, виданою контрагенту ТОВ «Термекс» Міністерством транспорту та зв'язку України, строком дії з 08 жовтня 2008 року по 07 жовтня 2013 року.
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийняв вказані документи до уваги, надав їм належну правову оцінку та відхилив посилання податкового органу, підтримане судом апеляційної інстанції, на непредставлення позивачем транспортної документації на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок Чернівецького окружного адміністративного суду про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.
В той же час, суд апеляційної інстанції об'єктивно відмовив у задоволенні позову про визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ у м. Чернівці щодо донарахування суми податкових зобов'язань та позбавлення ТОВ «Термекс» права на податковий кредит, позаяк зазначена позовна вимога не є належним способом захисту порушеного права. Адже, в разі встановлення судом протиправності податкових повідомлень-рішень належним способом відновлення порушеного права є скасування цих актів індивідуальної дії.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000780350/0 від 16 вересня 2010 року та № 0001430231/0 від 16 вересня 2010 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000780350/0 від 16 вересня 2010 року та № 0001430231/0 від 16 вересня 2010 року.
В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.