"30" червня 2015 р. м. Київ К-35800/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, -
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення на її користь 182009,97 гривень заробітної плати, за період з січня 2006 року по 31 травня 2010 року (далі - спірні кошти).
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідачі, здійснювали нарахування і виплату їй спірних коштів з порушенням вимог законодавства, яке діяло в період спірних правовідносин, а тому просила про задоволення позову.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідачів здійснити позивачу перерахунок її заробітної плати відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» з розрахунку 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний період, виходячи з перерахованого посадового окладу, починаючи з 19 серпня 2009 року по 31 травня 2010 року, в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов суди виходили з того, що з 1 червня 2005 року для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді, мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» (далі постанова КМУ № 865) з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» (далі постанова КМУ № 1243) та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України року № 865 від 31 грудня 2005 року» (далі постанова КМУ № 1310), якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМУ № 865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332,00 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судами встановлено, що позивач з жовтня 2004 року працювала на посаді судді Апеляційного суду Донецької області.
З 1 січня 2006 року нарахування посадового окладу позивача обчислювалося з урахуванням постанови КМУ № 1243, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007 - 2010 роки.
Так, відповідно до статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2453-ІV «Про статус суддів» (в редакції спірного періоду, далі Закон № 2453-ІV) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Разом з тим, на рівні Закону № 2453-ІV посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього закону постановою КМУ № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Постановою КМУ № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою КМУ № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
В свою чергу, постановою КМУ № 1310 доповнено постанову КМУ № 865 пунктом 4-1 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року вказану постанову залишено без змін. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.
Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 Постанови КМУ № 865, при наявності постанов КМУ № 1243 та № 1310, які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу у період з 3 грудня 2007 року (дата набрання постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року законної сили) до 1 січня 2012 року (дата втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну) здійснювати виплату заробітної плати у заявлених позивачем розмірах.
В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову КМУ № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови КМУ № 1310 та пункт 4-1 постанови КМУ № 865. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року скасовано вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України.
При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу заробітної плати у заявлених розмірах в період з 19 серпня 2009 року (дата набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року законної сили) по 13 квітня 2011 року (дата її скасування постановою Вищого адміністративного суду України), з огляду на наступне.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.
У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року зазначено: «визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865».
Разом з тим, рішення про визнання нечинними вказаних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, судом не приймалось.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та інших виплат, за період з січня 2006 року по квітень 2010 року з урахуванням постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, оскільки оскаржувані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.
За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало