30 червня 2015 року м. Київ К/800/40988/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014
у справі № 2а-0770/2933/11
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"
до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 11.07.2011 № 0001951742.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності Філії «Закарпатське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, складено акт від 23.06.2011 №1497/22-0/10/22104007, в якому встановлено, що філія «Закарпатське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» протягом 2009-2010 років, згідно рішень комісій по списанню безнадійної заборгованості та протоколів засідань комісій по списанню безнадійної до стягнення дебіторської заборгованості проводила списання з балансу філії дебіторської заборгованості споживачів - фізичних осіб, яка визнана безнадійною; філія «Закарпатське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009 році списала з балансового рахунку № 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам» безнадійну заборгованість фізичних осіб на загальну суму 128 567,46 грн. за рахунок страхового резерву, сформованого за рахунок прибутку.
Також, встановлено, що листом від 07.07.2011 №5308/10/22-0 «Про розгляд заперечень» відповідач повідомив, що в ході перевірки проводився аналіз кредитних договорів, укладених банком із позичальниками - фізичними особами, зазначеними у акті перевірки від 23.06.2011, та встановлено, що вказані договори укладено філією «Закарпатське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» із зазначеними фізичними особами у 2003 - 2004 роках та датами останнього платежу позичальниками по договорах є 2004-2005 роки; номери кредитних договорів, дата їх видачі та вид валюти наведені у завіреній копії додатку до протоколу малого кредитного комітету БОИК Приватбанку від 31.12.2008 №Э.МКК-DN.10.0.0.1/1-25.
Враховуючи вищевикладене, перевіряючими зроблено висновок, що філія «Закарпатське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» у податковому періоді (місяці), коли проводилося списання неповернутої суми позики, мала виконати обов'язки податкового агента щодо сум, які списані; позивач в порушення вимог пп.4.2.11 п.4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не включив до складу загального місячного оподатковуваного доходу вищезазначених фізичних осіб за січень, липень, жовтень 2009 року 128 567,46 грн. доходу (суму заборгованості фізичних осіб, за якою минув строк позовної давності і яка списана банком); в порушення пп. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» філія «Закарпатське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» не включила суми списаної дебіторської заборгованості до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ); в результаті чого, вказаною перевіркою нараховано 19 285,14 грн. податку з доходів фізичних осіб за січень, липень, жовтень 2009 року.
На підставі акта перевірки, відповідачем 11.07.2011 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001951742, яким па підставі пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, п,123.1 ст.123 Податкового кодексу України, пп.4.2,11 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», визначено до сплати 19 285,14 грн. податку з доходів фізичних осіб та 4 821,29 грн. штрафної санкції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.
Відповідно до п.3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Згідно із п.1.2 ст. 1 зазначеного Закону, дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу ( пп.4.2.11 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Підпунктом 16.3.5 п.16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Аналізуючи наведене, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що умовою відповідальності юридичної особи за своєчасне і повне перерахування сум податку до бюджету є факт нарахування (виплати) доходу на користь фізичної особи - платника податку.
У відповідності із пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Пунктом 1.15. статті 1 вказаного Закону визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
При цьому, обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі і наявність юридичного обв'язку нараховувати, утримувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету.
Згідно із пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що списання позивачем заборгованості фізичних осіб, по якій закінчився термін позовної давності, не є нарахуванням (виплатою) доходу фізичній особі податковим агентом, що свідчить про відсутність заниження позивачем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль