25 червня 2015 року м. Київ К/800/10219/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Іваненко Я.Л.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, треті особи - Державна казначейська служба України у Закарпатській області, Воловецька районна рада у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, матеріальної та моральної шкоди,
В березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області за участю третіх осіб - Державної казначейської служби України у Закарпатській області та Воловецької районної ради у Закарпатській області (залученої до участі у справі протокольною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р.), в якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень стосовно непроведення повного розрахунку при звільненні та непроведення йому нарахувань і виплати коштів у відповідності до вимог закону; стягнути із розрахункових рахунків Головного управління Міндоходів у Закарпатській області одноразову грошову допомогу згідно з вимогами п.п.10,14 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 в розмірі 102464,00 грн., матеріальну шкоду в розмірі 7750,00 грн. та моральну шкоду в сумі 57350,00 грн., а також індексацію вчасно невиплачених грошових коштів та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 24532,00 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПА у Закарпатській області (правонаступником якої є Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Закарпатській області) щодо непроведення виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги при його звільненні, передбаченої п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393; стягнуто з Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі 102464,20грн. і моральну шкоду в сумі 2000,00грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював завідувачем сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у м.Ужгороді.
Наказом ДПА України від 14.06.2006р. №587-о "Про відрядження працівників податкової міліції" ОСОБА_4 був відряджений до Воловецької районної ради із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України в зв'язку з обранням його головою Воловецької районної ради Закарпатської області та звільнений з посади завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у м.Ужгороді.
На підставі висновку МСЕК №0381154 від 26.01.2010р. позивачу встановлена інвалідність ІІІ групи у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 15.02.2010р. №130-о позивача було звільнено у відставку у зв'язку з хворобою відповідно до п.«б» ст.65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, оскільки останнім місцем роботи позивача була ДПА у Закарпатській області, то відповідно до п.14 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393 від 17.07.1992р. (далі - Постанова №393) саме відповідач зобов'язаний виплатити йому одноразову грошову допомогу у відповідності до п.10 вказаної Постанови №393.
Суд же апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку про те, що оскільки позивач не був звільнений зі служби безпосередньо з посади, яку він займав в органі місцевого самоврядування, то й виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до абзацу 1 пункту 14 Постанови №393 повинна провести ДПА України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992p. №2262-XII (далі - Закон №2262) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, частиною 4 цієї ж статті передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Водночас, згідно з п.10 Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом же 14 Постанови №393 встановлено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
Військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац 2 пункту 14 Постанови №393).
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що, як вже вказувалось в цій ухвалі, позивач наказом ДПА України від 14.06.2006р. №587-о "Про відрядження працівників податкової міліції" був відряджений до Воловецької районної ради із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України, перебував на службі в ДПА України до 2010 року і був звільнений наказом ДПА України №130-о від 15.02.2010р. з податкової міліції у відставку у зв'язку з хворобою, тобто не був звільнений безпосередньо з посади, яку він займав в органі місцевого самоврядування, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби повинна провести ДПА України, а отже й про відмову в задоволенні позову щодо стягнення цієї допомоги з Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.
За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Іваненко Я.Л.
Кочан В.М.