30 червня 2015 року м. Київ К/800/5072/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2012 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року,
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення 2886 грн. допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року та 28896,50 грн. доплати до пенсії, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 липня 2007 року по 01 жовтня 2009 року.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області - неправомірними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_4 2886 грн. допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на користь ОСОБА_4 12084 грн. доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року постанову суду першої інстанції в частині стягнення коштів, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року». В решті постанову суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2012 року скасовано постанову Олевського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2010 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виплату доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2007 року по 01 жовтня 2008 року , а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року скасовано постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2012 року в частині задоволення позовних вимог, а провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2012 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі та проживає в с. Майдан Олевського району Житомирської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілою від аварії на ЧАЄС 3-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та закриваючи провадження у справі в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції помилкового повторно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 в частині періоду з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року, тоді як в зазначеній частині позовні вимоги вирішено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
За змістом статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Судами встановлено, що на виконання статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачеві Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щомісяця виплачувалася передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836.
Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
При цьому, виходячи з приписів статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційним судом було обґрунтовано закрито провадження у справі в частині задоволення позовних вимог за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2009 року, оскільки зазначені позовні вимоги було вирішено судовими рішеннями, які набрали законної сили та у відповідній частині залишені без змін Вищим адміністративним судом України.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення доплати до пенсії з 01 липня 2007 року по 1 жовтня 2008 року з підстав пропущення річного строку звернення до суду, враховуючи час звернення з позовом - 29 жовтня 2009 року, суди попередніх інстанцій вірно застосували річний строк звернення до суду, відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення до суду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2012 року у нескасованій частині та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.Л. Іваненко
Судді: М.І. Мойсюк
В.В. Тракало