"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/59484/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря: Іванова Д.О.
представників:
позивача: Сагаля С.В.
відповідача: Репеха О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Ресурс ЛП»
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року
у справі № 825/2839/14
за позовомПриватного підприємства «Агро-Ресурс ЛП»
доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Приватне підприємство «Агро-Ресурс ЛП» (далі по тексту - позивач, ПП «Агро-Ресурс ЛП») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року в задоволенні позовних вимог ПП «Агро-Ресурс ЛП» відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПП «Агро-Ресурс ЛП» залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агро - Ресурс ЛП» з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток за 2012-2013 роки, за результатами якої складено акт від 05.06.2014 року № 1372/22/36823100.
В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 148629,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 0001802200, яким ПП «Агро - Ресурс ЛП» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 148629,00 грн. за основним платежем та 37157,00 грн. - за штрафними санкціями.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовив ПП «Агро-Ресурс ЛП» у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування ПП «Агро-Ресурс ЛП» суми податку на прибуток став висновок податкового органу, щодо безпідставного формування валових витрат ПП «Агро-Ресурс ЛП» за операціями з ФОП ОСОБА_4, оскільки правочини, укладені позивачем з контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків.
Так, 03.01.2012 року між ПП «Агро-Ресурс ЛП» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про юридичне обслуговування № 1/01, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 (юрист) зобов'язується систематично надавати відповідачу юридичні консультації (письмові та усні) та іншу юридичну допомогу з питань, що відносяться до господарської діяльності підприємства в частині переддоговірної переписки, складання проектів угод і контрактів, ведення переговорів та безпосередня участь в укладенні договорів, при цьому обсяг роботи, що виконується юристом на користь підприємства, має бути в межах 160 годин на місяць, здійснювати перевірку проектів договорів, проводити консультації щодо норм Податкового кодексу України, використовувати в процесі виконання роботи, передбаченої цим договором власну комп'ютерну та іншу офісну техніку, проводити навчання персоналу з правових питань.
В свою чергу, ПП «Агро - Ресурс ЛП» (підприємство), відповідно до умов договору, зобов'язується: здійснювати оплату наданих юристом послуг в порядку, передбаченому цим договором; надавати юристу повну та достовірну інформацію, яка йому необхідна для дачі відповідної консультації, чи складання відповідного документа; при зменшенні потреб в юридичних та консультаційних послугах вимагати зменшення тарифу або розірвати договір. Підприємство проводить оплату юристу за надані ним послуги, виходячи з тарифу 300 (триста) гривень за одну годину часу, затраченого на виконання юристом роботи на користь підприємства. Про факт надання юридичних послуг та їх обсяг сторони за результатами календарного кварталу складають та підписують акт виконаних робіт.
На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем було надано до суду першої інстанції акти виконаних робіт, банківські виписки, звіти по виконанню юридичних послуг, записи щодо обрахунку обсягу послуг, тощо.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог ПП «Агро-Ресурс ЛП», виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом, та доказів щодо використання наданих послуг у господарській діяльності.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову ПП «Агро-Ресурс ЛП» суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність в матеріалах справи специфікації використаного часу при вартості послуг юриста 300 грн. за годину при загальній кількості 2461 годин на суму 738300 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
В свою чергу слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи на обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищевказаний договір про юридичне обслуговування був укладений ПП «Агро-Ресурс ЛП» з ФОП ОСОБА_4 з метою забезпечення за допомогою юридично-правових механізмів гарантованості та стабільності розрахунків з боку постачальників та покупців, своєчасне надходження грошових коштів (виручки) чи поставки необхідного товару. Суть юридичних послуг ОСОБА_4 полягала в участі у переговорах з потенційними покупцями чи постачальниками ПП «Агро-Ресурс ЛП» формування юридичних схем та документів до них, контроль за фактичним виконанням обов'язків постачальниками, правильності складання первинних документів контрагентами (податкові накладні, товаро - транспортні накладні, довіреності, тощо), перевірка фінансової звітності підприємств - контрагентів на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. Також, позивач зазначає, що саме такі юридичні послуги, що надавалися позивачу ФОП ОСОБА_4, забезпечили формування прибутку у ПП «Агро-Ресурс ЛП», своєчасність сплати всіх податків, відсутність збитків та стабільну роботу ПП «Агро-Ресурс ЛП»
Однак, судами першої та апеляційної інстанції не було враховано, та прийнято до уваги вищевказане, а також не надано оцінки вказаним вище обставинам, не витребувано та не досліджено реальність здійснення спірних операцій та підтвердження їх відповідними доказами.
Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не буди встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Приватного підприємства «Агро-Ресурс ЛП» підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Ресурс ЛП» задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун