25 червня 2015 року м. Київ К/800/14171/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,
представник позивача Цуканов В. В.
представник відповідача не з'явився
представник прокуратури Атаманюк І. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С" до Державної податкової інспекції в місті Суми, за участю прокуратури Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінея-С" (далі - ТОВ "Лінея-С") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - ДПІ в м. Суми), за участю прокуратури Сумської області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у задоволенні позову ТОВ "Лінея-С" відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Лінея-С" задоволено. Скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Лінея-С".
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ в м. Суми подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року.
ТОВ "Лінея-С" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ в м. Суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки 10 листопада 2010 року складено акт №9170/2312/36067248/85.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Лінея-С» ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого були донараховані податок на прибуток та податок на додану вартість.
На підставі акту перевірки відповідачем 26 листопада 2010 року були прийняті податкове повідомлення-рішення №0001232312/0/90542, яким ТОВ «Лінея-С» встановлено порушення пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визначено суму податкових зобов'язань по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 27290825, 00 грн., з яких: 13438 299, 00 грн. основний платіж, 13 852 526, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення №0001242312/0/90539, яким за порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 19852452, 00 грн., з яких: 13234968, 00 грн. основний платіж, 6617484, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції санкції.
В результаті адміністративного оскарження скарги ТОВ «Лінея-С» залишені без задоволення, а рішення залишені без змін.
Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.
Згідно з п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.
У відповідності до п.п.1.22.1 п.1.22 даного Закону, безповоротна фінансова допомога це:
- сума коштів, передана платнику податку згідно і договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Підпунктом 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладеного договір комісії №09/11-001К від 23.11.2009 року з ТОВ «Корнеліс» та договір комісії № 02/10-К від 29.03.2010 року з ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс». На виконання умов зазначених договорів, 23.11.2009 року TOB «ЛІНЕЯ-С» було отримано від TOB «Корнеліс» 192349907,04 грн. з передбачених договором 577053976, 50 грн. 23.03.2010 року 70975 000,00 грн. було повернуто TOB «Корнеліс» на їх письмову вимогу. Частина заборгованості перед ТОВ «Корнеліс» на суму 154639,40 грн. була погашена на підставі договору №18/05/2011 від 18 травня 2011 року про відступлення права вимоги між ТОВ «Лінея-С» - первісний кредитор, ТОВ «Корнеліс» - новий кредитор та ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» - боржник і листа від ТОВ «Корнеліс» про залік зустрічних взаємних вимог.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що решта суми заборгованості перед ТОВ «Корнеліс», станом на теперішній час, не повернута, оскільки 09 липня 2010 року Ковпаківським районним судом м.Суми було накладено арешт на рахунки ТОВ «Лінея-С» без встановлення суми коштів та зупинено проведення усіх видаткових операцій по ним, за виключенням операцій пов'язаних зі сплатою податків та інших обов'язкових платежів.
Крім того, 30.03.2010 року TOB «ЛІНЕЯ-С» було отримано від ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» 110000000, 00 грн. з передбачених договором 330000000,00 грн. 30.06.2010 року зазначена грошова сума була повернута TOB «Нафтова компанія «Лагросс» на його вимогу. Станом на теперішній час рахунки залишаються заблокованими, що підтверджується постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 09.07.2010 року та листом ПАТ КБ «Приват Банк» від 04.04.2014 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що приймаючи до уваги вимоги п.п. 2.6 та 2.13 зазначених Договорів комісії та не перерахування ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ЛАГРОСС» грошових коштів на розрахункові рахунки позивача в повному обсязі, то ТОВ «Лінея-С» не було зобов'язано здійснювати пошук продавця нафтопродукту та укладати договори в інтересах комітентів (ТОВ «Корнеліс», ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ЛАГРОСС») до надходження грошових коштів від контрагентів в повному обсязі.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договорів комісії, укладених з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс», грошові кошти були перераховані ТОВ «Лінея-С» в якості авансу за майбутнє надання послуг без зазначення будь-якого строку для їх використання.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що кошти отримані позивачем за договорами комісії не є безповоротною фінансовою допомогою, в розумінні п.п. п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як кошти було повернуті позивачем у зазначених вище обсягах, до початку податкової перевірки та строк давності на стягнення суми боргу на час проведення перевірки не сплив, підприємства комітенти не були ліквідовані та не знаходились на стадії ліквідації.
Згідно п.п.4.1.6. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року №334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.
Щодо тверджень відповідача про не підтвердження господарської діяльності позивача із контрагентами ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», судом апеляційної інстанції зазначено наступне.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.
Згідно абз. 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платників податків.
Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 року №168/704).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав відносини із контрагентами ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель», ТОВ «Рейнбоу ЛТД». Виконання, реальність та товарність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи. Доставка нафтопродуктів позивачу здійснювалась ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Еквіла» та ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс». Крім того, позивачем для здійснення перевезення нафтопродуктів було укладено договір з ТОВ «Еквіла». Придбані у контрагентів ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель», ТОВ «Рейнбоу ЛТД» нафтопродукти зберігались на складах ВАТ «Дніпронафтопродукт». В подальшому придбані нафтопродукти були використані позивачем в його господарський діяльності та реалізовані на АЗС, які були орендовані ТОВ «Лінея-С» у ТОВ «Суминафтосервіс»,
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що укладені між позивачем та контрагентами TOB «Корнеліс», ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ЛАГРОСС», ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель», ТОВ «Рейнбоу ЛТД» договори є дійсними та реальними.
Первинні документи по зазначених вище договорам відповідають вимогам встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001232312/0/90542 від 26.11.2010 року, №0001232312/1/90542 від 22.12.2010 року, №0001232312/2/90542 від 31.01.2011 року та податкові повідомлення-рішення №0001242312/0/90539 від 26.11.2010 року, №0001242312/1/90539 від 22.12.2010 року, №0001242312/2/90539 від 31.01.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Лінея-С".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров