"23" червня 2015 р. м. Київ К-16671/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Заїки М.М.
Кочана В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення грошових коштів, відрахованих із заробітної плати як податок з доходів фізичних осіб,
встановила:
У травні 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення грошових коштів, відрахованих із заробітної плати як податок з доходів фізичних осіб.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державної судової адміністрації України недоплачену заробітну плату за період з 01.01.2004 по 31.12.2007 на користь ОСОБА_2 - 23956,10 грн. та ОСОБА_3 - 23903,58 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час їх роботи суддями Щорського районного суду Чернігівської області, протягом 2004-2007 років з нарахованої їм заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб.
Задовольняючи позовні вимоги в частині щодо стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції виходив з того, що Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 №584/95 позивачі звільненні від сплати прибуткового податку, така пільга не може бути скасована без належної компенсації та не залежить від повноти бюджетного фінансуванням.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивачів про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, справленого з заробітної плати безпідставні і не ґрунтуються на нормі законі.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції цілком погодитися не можна з таких підстав.
Питання матеріального забезпечення суддів врегульовані статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1995 № 2862-ХІІ. Зазначена норма не містить положень про звільнення суддів від сплати прибуткового податку. Проте, таке право було запроваджено Указом Президента України від 10.07.2004 № 584, в абзаці четвертому статті 1 якого встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV для суддів не передбачено звільнення від сплати прибуткового податку. З введенням в дію цього Закону абзац 4 статті 1 Указу Президента України від 10.07.2004 № 584 втратив чинність.
Водночас, Кабінетом Міністрів України ухвалено розпорядження «Про деякі питання оплати праці суддів» від 20.01.2004 № 22-р, абзацами 1, 2 пункту 1 якого дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року. При цьому, компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов'язаної із справлянням податку на доходи фізичних осіб, а відповідно до пункту 2 вищезазначеного розпорядження така виплата здійснюється у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не містять відомостей про те, чи вживалися будь-які заходи щодо нарахування компенсаційних виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Разом з цим, суди не врахували та не надали належної правової оцінки тому факту, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р діяло лише протягом 2004 року та передбачало здійснення компенсаційних виплат у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті на 2004 рік на утримання органів судової влади, разом з цим законодавством України та іншими нормативно-правовими актами не було передбачено здійснення компенсаційних виплат суддям у зв'язку із справлянням податку з їх заробітної плати за 2005 та 2007 роки.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення грошових коштів, відрахованих із заробітної плати як податок з доходів фізичних осіб - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді М.М. Заїка
В.М. Кочан