"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/59752/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Заїки М.М.
Кочана В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені,
встановила:
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати підполковнику ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника стоматологічного кабінету поліклініки №1397 військового госпіталю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.
Наказом Першого заступника Міністерства оборони України від 16.01.2014 №3 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «в» (за віком) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і війську службу».
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2014 №35 позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В розмір грошової допомоги позивача при звільненні не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення, з якого проведено нарахування грошової допомоги при звільненні з військової служби, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Однак, колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ” установлено, що з 1 жовтня 2010 року встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про розмірі і порядок виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди встановлено розмір винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, а в пункті 5 визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.
Таким чином, колегія суддів вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2014 року справа № 21-473а14.
З огляду на викладене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді М.М. Заїка
В.М. Кочан