18 червня 2015 року м. Київ К/9991/80554/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року
у справі № 2а/2570/2900/2012
за позовом Державного підприємства «Новоборовицький спиртовий завод»
до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, позов Державного підприємства «Новоборовицький спиртовий завод» (далі - ДП «Новоборовицький спиртовий завод»; позивач) до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Корюківська МДПІ Чернігівської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000032300 від 10 травня 2012 року та № 0000042300 від 10 травня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Новоборовицький спиртовий завод» 2 204,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № D0-218 від 06 вересня 2012 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, Корюківська МДПІ Чернігівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Новоборовицький спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська компанія «Будпостач», Приватним підприємством «Укрпромрегіон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кангаро Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвест-2007», Приватним підприємством «Трейдмакс-Інвест», Приватним підприємством «Моноліт-Будлуг-А» за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 41/22/00375303 від 27 квітня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000032300 від 10 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 138 298,75 грн. (110 639,00 грн. - основний платіж, 27 659,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000042300 від 10 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110 640,00 грн. (88 512,00 грн. - основний платіж, 22 128,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення підприємством частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статей 228, 626, 629, 658 Цивільного кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні ремонтних робіт у ПП «Моноліт-Будлуг-А» та котельного палива в ПП «Укрпромрегіон» за нікчемними правочинами.
Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів.
Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В даній ситуації судами з'ясовано, що фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Моноліт-Будлуг-А» ремонтних робіт підтверджується належним чином оформленими кошторисом, актом приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, податковою накладною, платіжними дорученнями, а з придбання в ПП «Укрпромрегіон» котельного палива - накладними та податковими накладними, сертифікатом якості, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями.
Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.