Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
26 червня 2015 р. №820/4421/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛОПРОМ" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування рішення та картки відмови, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: - скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000586/2 від 01.04.2015 року; - скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00383 від 01.04.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняті митницею рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що на вимогу контролюючого органу декларантом повідомлено, що надати додаткові документи немає можливості у зв'язку з чим просив видати рішення про коригування митної вартості. Таким чином заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні товари, митне оформлення яких здійснено, декларантом не було надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди).
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛОПРОМ" (далі за текстом ТОВ "УКРТЕПЛОПРОМ") та Commital ISI Ekipmanlari, було укладено контракт №16022015.(а.с. 12-16). Також між позивачем та його контрагентом було укладено додаток №1 від 19.02.2015 року до контракту №16022015. (а.с. 10-11) Відповідно до положень контракту №16022015 продавець передав ТОВ "УКРТЕПЛОПРОМ" Т-образний фітінг тип 22 75мм Н32 в кількості 30000 штук на загальну суму 6570 євро. Отже, для митного оформлення товару ТОВ "УКРТЕПЛОПРОМ" надало відповідачу митну декларацію № 807100000/2015/0/0392 від 01.04.2015 року і вказав митну вартість 6570 євро. (а.с. 18).
Для здійснення митного контролю та митного оформлення представником ТОВ "УКРТЕПЛОПРОМ" до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці Міндоходів було подано митну декларацію № 807100000/2015/0/0392 від 01.04.2015 року.
01.04.2015 року Харківською митницею ДФС було укладено рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/000586/2, в якому відповідач відповідно до положень Митного кодексу скористався методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. (а.с. 25).
Також контролюючим органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2015/00383. (а.с. 46-47).
Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту №16022015 від16.02.2015 декларантом було подано : - картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0001918 від 11.12.2012 року; - міжнародна автомобільна накладна (CMR) А№ 075484 від 24.03.2015 року; книжку МДП (Сarnet TIR) МХ.75415972 від 25.03.2015 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №5 від 24.02.2015 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.03.2015 року , розрахунок ціни (калькуляція) від 19.02.2015 року; рахунок - фактура (інвойс) №384149 від 23.03.2015 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), додаток №1 від 19.02.2015 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується; - договір про надання послуг митного брокера №09/10 від 09.10.2012 року; - договір (контракт) про перевезення Д-19032015-7 від 19.03.2015 року; - інформація про позитивні результати здійснення (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів "Ввезення"); - інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); - декларація про походження товару А №075484 від 24.03.2015 року; - інші не класифіковані документи; - Копія митної декларації країни відправлення № 15341200ЕХ072878 від 24.03.2015 року ; - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 807100000.2015.010392 від 01.04.2015 року, що підтверджується матеріалами справи.
Суд зауважує, що в картці відмови №807100000/2015/00383 у митному оформленні товарів відмовлено у зв'язку з неможливістю здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000586/2 від 01.04.2015 (вимоги пунктів З та 6 статті 54 МКУ). (а.с.47).
У зв'язку з вищевикладеним, посадовими особами митниці, у відповідності до вимог п.5 ст. 55 та п. 4 ст.57 Митного Кодексу України, була проведена процедура податкової консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, що підтверджується відправленими електронними повідомленнями на адресу декларанта.
Проте суд наголошує, що декларантом було повідомлено контролюючому органу про неможливість надання додаткових документів. Також позивач просив видати рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд зауважує, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються не застосовано в зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, надані декларантом документи не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Таким чином, метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів не застосовано в зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у відповідача не були у наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Митного кодексу у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Враховуючи встановлені судом обставини, митний орган навів обґрунтовані пояснення та надав докази, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Докази правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду були надані.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛОПРОМ" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування рішення та картки відмови - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 03.07.2015 року.
Суддя Полях Н.А.