Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
02 липня 2015 р. № 820/4777/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Зінченка А.В.,
при секретарі - Алавердян Е.А.
за участі представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ» до державної податкової інспекції в м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, визнання дій незаконними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС України у Хмельницькій області та Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому з урахування уточнень просить суд: визнати протиправними дії ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ «ХЕЛМ», внесених на підставі акту №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року; зобов'язати ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області та Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ХЕЛМ» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Акті №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року, а також виключити будь-які інформаційні дані щодо проведення перевірки із складанням зазначених актів в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок»; скасувати рішення ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області у формі наказів про проведення документальних позапланових перевірок ТОВ «ХЕЛМ» №1003 від 03.04.2015 року, №440 від 19.02.2015 року; визнати протиправними дії ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області з проведення документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ»; визнати протиправними дії ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області зі складання акту №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року; визнати протиправними дії ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області зі встановлення в Акті перевірки №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року складеного за результатами проведення перевірки ТОВ «ХЕЛМ» висновків щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства; скасувати повністю як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства України, податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Хмельницьку ГУ Міндоходів в Хмельницькій області №0000131501/577 від 28.05.2015 року; №0000121501/578 від 28.05.2015 року, №0000061501/338 від 26.03.2015 року.
Позивач вважає рішення та дії відповідача неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували та просили в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ» взято на податковий облік в ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, а станом на даний час перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку із зміною юридичної адреси.
На підставі наказів на проведення перевірки №1003 від 03.04.2015 року, №440 від 19.02.2015 року, ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області згідно із п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ» податковий номер 39245016, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Азонтес», ТОВ «НК ПАРТНЕР» за період серпень-жовтень 2014 року, ТОВ «Тановер», ТОВ «Донмас» за період листопад-грудень 2014 року.
Дослідивши надані до справи матеріали, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено, що накази про призначення перевірок були винесені на підставі п.п.78.1.1. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме - ненадання повних відповідей на обов'язковий інформаційний запит податкового органу.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ч. 1 ст. 69 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
А згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Проте, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України Відповідачем ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області не надано суду витребуваних інформаційних запитів, надісланих Позивачу ТОВ «ХЕЛМ», а також відповідей ТОВ «ХЕЛМ» на такі запити, що позбавляє суд можливості встановити обґрунтованість підстав для призначення перевірок, тому суд приходить до висновку про прийняття ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області рішень про призначення та проведення перевірок ТОВ «ХЕЛМ» у формі наказів №1003 від 03.04.2015 року, №440 від 19.02.2015 року за відсутності передбачених п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України підстав, тому рішення ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області у формі наказів про проведення документальних позапланових перевірок ТОВ «ХЕЛМ» №1003 від 03.04.2015 року, №440 від 19.02.2015 року підлягають скасуванню.
З огляду на проведення фахівцями ДПІ перевірок на підставі зазначених наказів про призначення позапланових документальних перевірок, які винесені за відсутності передбачених п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України підстав, суд зазначає про обґрунтованість позовних вимог Позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області з проведення документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ».
За результатами вказаної перевірки ДПІ складено акти №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року, якими зафіксовані порушення п.44.6 ст.44, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряє мий період, та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.
На підставі акту перевірки №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року ДПІ були винесено податкове повідомлення-рішення №0000061501/338 від 26.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 15405047 грн. , з яких за основним платежем 12324037 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) 3081010 грн.
На підставі акту перевірки №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року ДПІ були винесено податкове повідомлення-рішення №0000121501/578 від 28.05.2015 року , яким завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 77468 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000131501/577 від 28.05.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20811591 грн. , з яких за основним платежем 13874394 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 6937197 грн.
Вищезазначеними нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Така правова позиції також зазначена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 р. № 21-425а14.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, встановлені судом факти протиправності наказів на проведення перевірок та дій по їх проведенню, за наслідками яких складено акти, - а саме недотримання підстави для проведення перевірок, які передбачені підп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, - вказують на неможливість оцінювання цих актів як належних документів, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Судом встановлено, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень №0000131501/577 від 28.05.2015 року; №0000121501/578 від 28.05.2015 року, №0000061501/338 від 26.03.2015 року послугувало твердження ДПІ про те, що вказані порушення відбулись в результаті не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що між ТОВ «ХЕЛМ» та його контрагентами, господарська діяльність з якими була перевірена фахівцями ДПІ, було укладено Договори поставки нафтопродуктів, до яких було укладено додаткові угоди. Постачання палива належної якості підтверджується сертифікатами відповідності, які містяться в матеріалах справи. За умовами 4.2. Договорів товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів; та/або АЗС Покупця (ІНКОТЕРМС-2010).Між ТОВ «ХЕЛМ » та ТОВ «Дніпронафтопродукт» укладено договір зберігання № 4105 від 02 липня 2014 року. Контрагентами ТОВ «ХЕЛМ» на виконання умов договорів поставки було передано товар, а саме - паливно-мастильні матеріали, актом приймання-передання, які наявні в матеріалах справи. Контрагентами ТОВ «ХЕЛМ» на адресу Позивача було направлено лист ,зі змісту якого вбачається, що нафтопродукти ,які були отримані позивачем за вказаним вище договором поставки та які відповідно до п. 4.2 Договору знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», позивач може отримати у будь-який час на протязі дії договору. Таким чином судом встановлено, що на час придбання товару позивачем у його контрагентів фізичне переміщення паливно-мастильних матеріалів не здійснювалось, оскільки придбаний позивачем у його контрагентів товар фізично вже знаходився на складі ТОВ «Дніпронафтопродукт», з яким Позивач уклав договір зберігання. Контрагентами Позивача за першою подією - факт передання ТМЦ були виписані податкові накладні, які за формою, змістом та порядком складання відповідають вимогам, визначеним Податковим кодексом України. Розрахунок за придбаний товар було здійснено ТОВ»ХЕЛМ» частково у безготівковій формі, платіжними дорученнями та виписками банку. Паливно-мастильні матеріали, придбані Позивачем у його контрагентів, в подальшому були реалізовані в роздріб через мережу автозаправних станцій. Позивачем до матеріалів справи надані Договори оренди автозаправних станції як цілісного майнового комплексу із актами приймання-передачі послуг із зазначенням адрес фактичного місцезнаходження. Фізичне переміщення паливно-мастильних матеріалів підтверджується товарно-транспортними накладними. Перевезення нафтопродуктів здійснювалось відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568). Для здійснення фізичного переміщення палива Позивачем були укладені Договори перевезення, надані Позивачем до матеріалів справи. Після доставки вантажу, зазначеного у ТТН, в пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами ТОВ «Хелм» відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496). А саме: з прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Згідно п.п. 10.2.8 Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляв час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчував її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт. На підтвердження виконання вищезазначених операцій свідчать підписи уповноважених осіб відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформація про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній ТТН. ТТН також містить штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача. Згідно п.п. 10.2.10 Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. (Данні ТТН звірялись із записами в журналах 13-НП. Наявність оператора на вказаних АЗС підтверджується матеріалами справи. Оприбуткування по бухгалтерському рахунку підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.
Суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними.
Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених правочинів із постачання товару свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.
Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.
Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.
Вищевикладене свідчить про те, що позивачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства включило до складу податкового кредиту за перевіряємий період суми ПДВ за податковими накладними.
Щодо винесення позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області зі встановлення в Актах перевірки №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року висновків щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства, суд зазначає, що оскільки правомірність формування податкового кредиту Позивачем підтверджується податковими документами, реальність господарських правовідносин підтверджено Позивачем документами первинного бухгалтерського обліку, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
На виконання вимог суду за клопотання Позивача ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області було надано фактичні дані на підтвердження внесення результатів зазначених перевірок до автоматизованої інформаційної системи.
Зважаючи, що акти перевірки є одним із джерел податкової інформації, зазначає, що інформація, що міститься в актах перевірок, використовується контролюючими органами виключно в порядку ст. 74 ПК України.
Згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
У п.п. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 ПК України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".
Згідно ст. 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р., № 2657-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2657-ХІІ) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів".
Згідно п. 2.1. наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 року.
Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".
Відповідно до п.п. 3.1.3.7 п. 3.1.3 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013, № 165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця", з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться: зіставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого зіставлення (наказ N 85) даних додатка 5 до декларації, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ЄРПН, баз МД (по мірі впровадження відповідного програмного забезпечення).
Таким чином, існує взаємодія податкових органів при опрацюванні розшифровок інформаційних баз даних та їх використання при проведенні перевірок та прийняття за їх результатами рішень.
Пунктом 1.1. Методичних рекомендацій № 165 визначено, що ці Методичні рекомендації запроваджуються в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення.
Відповідно до п.п.2.5.6. Методичних рекомендацій № 165, до впровадження у промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" за результатами проведеного аналізу та зіставлення даних автоматизованого контролю податкової звітності, інформації з інших джерел формується Висновок про наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки, які будуть підставою для прийняття рішення про проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки (далі - Висновок). Після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" Висновок формується в електронному вигляді разом з актом/довідкою про результати електронної камеральної перевірки.
З наведених положень Методичних рекомендацій № 165 випливає, що вони стосується порядку організації та проведення камеральних перевірок платників податків, і наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки будуть підставою для прийняття рішення про проведення саме документальної перевірки платника податків (планової чи позапланової, виїзної чи невиїзної).
Відповідно до висновків акту, та витягу з АІС "Податковий блок" встановлено, що інформацію акту відповідач вніс до інформаційної системи "Податковий блок", зокрема інформацію в частині зменшення обсягів податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача.
Наведене свідчить про те, що відповідач змінив дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.
Податковий орган, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.
Сама по собі здійснена ДПІ податкова кваліфікація операцій не може бути підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.
Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Отже, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.
Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
За правилами пункту 86.1 статті 86 названого Кодексу результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Інформаційна система «Податковий блок», що включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит було створено з метою удосконалення процесу адміністрування податків .
Ця система призначена для виконання основних завдань органів ДПС, як-от: інформування платників податків про їх податкові зобов'язання та надання роз'яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо.
З урахуванням того, що в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" підлягають відображенню виключно задекларовані платником податку у податкових деклараціях показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, приходимо до висновку, про протиправність дій податкового органу у вказаній частині.
З урахуванням того, що самі лише висновки акту перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість та враховуючи помилковість висновків акта, суд приходить до висновку, що ДПІ зобов'язана вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі актів перевірки, та відновити в зазначених базах показники податкової звітності позивача та відповідно про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.
Зважаючи, що позовні вимоги в цій частині Позивачем пред'явленні як до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС України у Хмельницькій області, так одночасно і до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, враховуючи, що Позичвем було змінено юридичну адресу та відповідно перебування Позивача на обліку в Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, суд вважає доцільним задовольнити позовну вимогу позивача в цій частині тільки щодо Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд повинен керуваться критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряти чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ» до державної податкової інспекції в м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, визнання дій незаконними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати накази ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про проведення документальних позапланових перевірок ТОВ «ХЕЛМ» №1003 від 03.04.2015 року, №440 від 19.02.2015 року.
Визнати протиправними дії ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області з проведення документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛМ» та складання актів №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року.
Визнати протиправними дії ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області зі встановлення в Актах перевірок №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року, №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року складеного за результатами проведення перевірки ТОВ «ХЕЛМ» висновків щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Хмельницьку ГУ Міндоходів в Хмельницькій області №0000131501/577 від 28.05.2015 року, №0000121501/578 від 28.05.2015 року, №0000061501/338 від 26.03.2015 року.
Визнати протиправними дії ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ «ХЕЛМ», внесених на підставі актів №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року та №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «ХЕЛМ» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Актах №828/15-01/39245016 від 06.03.2015 року та №1757/15-01/39245016 від 07.05.2015 року, а також виключити будь-які інформаційні дані щодо проведення перевірки із складанням зазначених актів в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанову у повному обсязі складено 03 липня 2015 року.
Суддя А.В. Зінченко