25 червня 2015 р. 14 год. 55 хв. Справа №818/1358/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Воловика С.В.,
суддів - Прилипчука О.А., Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/1358/15
за позовом ОСОБА_1
до Апарату Верховної Ради України
про стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.) звернувся з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач, Апарат ВР України) в якому просить суд:
- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України одноразову грошову допомогу в розмірі 13 092, 00 грн.;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн.;
- стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. За поданням народного депутата України ОСОБА_3, Розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України № 4160 від 28.03.2013 р., позивач був призначений на посаду помічника-консультанта народного депутата України з поширенням дії Закону України «Про державну службу». В зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата, ОСОБА_1 згідно Розпорядження № 7212 від 26.11.2014 р. було звільнено із займаної посади з 27.11.2014 р.
В день звільнення позивачу була видана трудова книжка та виплачена заробітна плата. При цьому, в порушення ч. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України», одноразова грошова допомога в розмірі тримісячної заробітної плати, ОСОБА_1 виплачена не була.
Внаслідок не виплати вказаної грошової допомоги відповідачем, позивач зазнав величезних моральних страждань та був позбавлений нормального життєвого спілкування з близькими.
Враховуючи наведені обставини, в судовому засіданні позивач та його представник адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Апарат ВР України з позовними вимогами не погодився, в запереченні на позов (а.с. 24-34) зазначив, що згідно діючого законодавства роботодавцем помічника-консультанта народного депутата України є не відповідач, а сам народний депутат. Тобто, трудові відносини між відповідачем і позивачем не виникали, в зв'язку з чим, Апарат ВР України не має підстав для виплати грошової допомоги ОСОБА_1
Крім того, відповідач зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» не передбачені кошти для виплати одноразової грошової допомоги при звільнення помічників-консультантів народних депутатів, а законопроекти про внесення змін до Державного бюджету України стосовно реалізації ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну службу», Верховною Радою України прийняті не були.
З вищезазначених підстав, відповідач проти адміністративного позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.
Представник Апарату ВР України, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Заслухавши позивача та його повноважного представника, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Народним депутатом України ОСОБА_3 27 лютого 2013 р. керівнику Апарату ВР України було подано подання № 381-30/2 (а.с. 38) про призначення ОСОБА_1 на посаду помічника-консультанта без поширення дії Закону України «Про державну службу» з 01 березня 2013 р. Розпорядженням № 3357 від 06.03.2013 р. (а.с. 39) позивач був призначений на вказану посаду на термін депутатських повноважень ОСОБА_3
За поданням народного депутата України ОСОБА_3 від 04.03.2013 р. (а.с. 41), згідно Розпорядження № 4160 від 28.03.2013 р. (а.с. 42), ОСОБА_1 було призначено на посаду помічника-консультанта народного депутата України з поширенням дії Закону України «Про державну службу». Одночасно, позивачу був присвоєний сьомий ранг державного службовця та встановлена заробітна плата в розмірі 4500, 00 грн. на місяць.
В зв'язку з достроковим припиненням повноважень народних депутатів України VII скликання, в тому числі і ОСОБА_3, Розпорядженням № 7212 від 26 листопада 2014 р. (а.с. 43) ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади. В день звільнення позивачу була видана трудова книжка та виплачена належна заробітна плата з урахуванням надбавок, премій та доплат (а.с. 46).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами Апарату Верховної Ради України про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на нижченаведене.
Згідно ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.
Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України "Про державну службу", їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування.
Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Відповідно до ст. 3.3 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 р. № 379/95-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зарахування на посаду помічника-консультанта народного депутата України проводиться на підставі письмового подання народного депутата України Керівнику Апарату Верховної Ради України чи керівнику виконавчого комітету відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - секретаріату міської ради, державного підприємства, установи та організації, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові кандидата на посаду, зарахування на постійній основі чи за сумісництвом, строк дії трудового договору, відомості про зарахування на державну службу, ранг, який присвоюється чи вже присвоєний державному службовцю, розмір встановлюваної заробітної плати, дата зарахування. До письмового подання народного депутата України додаються особиста заява особи, яку приймають на цю посаду, та інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 4.1 згаданого Положення встановлено, що розмір загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України встановлюється Верховною Радою України. У межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів, народний депутат України самостійно: визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах; здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів, що не може бути нижчим за встановлену законом мінімальну заробітну плату; надає помічникам-консультантам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Заробітна плата помічникам-консультантам, які перебувають на державній службі, встановлюється з урахуванням вимог статті 33 Закону України "Про державну службу".
Однією з підстав для припинення роботи на посаді помічника-консультанта, є припинення повноважень народного депутата України (ст. 4.5 Положення).
На виконання ч. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.
Аналогічні приписи містяться і в ст. 4.6 Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
З системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги в розмірі тримісячної заробітної плати є звільнення цієї особи з посади помічника-консультанта народного депутата в зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата. При цьому, виплата вказаної грошової допомоги здійснюється саме Апаратом Верховної Ради України і не ставиться у залежність від наявності чи відсутності видатків на ці цілі у Державному бюджеті України.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2013 р. працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_3 з поширенням дії Закону України «Про державну службу» за строковим трудовим договором на постійній основі та був звільнений з займаної посади з 27 листопада 2014 р. в зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата (а.с. 42-43).
Враховуючи приписи згаданих норм, на переконання суду, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі тримісячної заробітної плати. Згідно довідки по заробітній платі від 27.05.2015 р. (а.с. 44) на момент звільнення заробітна плата ОСОБА_1 складала 4 070, 00 грн. Тобто, розмір допомоги, яка підлягає сплаті позивачу складає 12 210, 00 грн. (4 070, 00 грн. х 3місяці).
Доводи ОСОБА_1 про те, що грошова допомога повинна складати 13 092, 00 грн. суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно ч. 6. ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» для визначення розміру допомоги необхідно враховувати заробітну плату, яку особа отримувала на день звільнення, а не середню заробітну плату за якийсь період, як на цьому наполягає позивач.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги в розмірі 12 210, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку, варто зазначити наступне.
Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 згаданого Кодексу встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Змістом вказаних норм встановлено, що виплата компенсації за невиплату належних при звільненні працівникові сум, здійснюється у разі відсутності спору про розмір виплат та наявності вини власника або уповноваженого ним органу у порушенні строків виплати нарахованих сум.
В даному випадку, відповідно до розрахункового листа (а.с. 46), одноразова грошова допомога позивачу не нараховувалась, що свідчить про наявність спору щодо розміру сум, які підлягають виплаті при звільненні. Крім того, кошторисом Верховної Ради України на 2014 рік (а.с. 52) виплата одноразової грошової допомоги при звільненні помічникам-консультантам не передбачена, що свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні строків її виплати. Як було встановлено під час розгляду справи, Апаратом Верховної Ради України вживались необхідні заходи, направлені на внесення змін до Державного бюджету України в частині збільшення видатків на виплату допомоги, але вказані зміни Верховною Радою України внесені не були.
Враховуючи наведені обставини, на переконання суду, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд також вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
ОСОБА_1 не доведено і не надано суду відповідних належних доказів завдання йому моральної шкоди та не зазначено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру шкоди.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Апарату Верховної Ради (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) на користь ОСОБА_1 (40021, АДРЕСА_1, ід.н. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України одноразову грошову допомогу у розмірі 12 210 (дванадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.
В задоволенні позовних вимог про стягнення 882, 00 грн. одноразової грошової допомоги, моральної шкоди та компенсації за затримку розрахунку у розмірі середньомісячного заробітку за весь час затримки - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) С.В. Воловик
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
З оригіналом згідно
Суддя С.В. Воловик
повний текст постанови складений 30.06.2015 р.