01 липня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/1739/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
26 травня 2015 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3762,03 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у порушення вимог частини першої статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України відповідачем не сплачено грошове зобов'язання самостійно визначене ним податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2013 рік у сумі 3762,03 гривень. Даний розмір зобов'язань є узгодженим податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду у загальному становить 3762,03 грн і несплачений фізичною особою ОСОБА_1 до бюджету.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 25/.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази про те, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань та заперечень не надав /а.с. 30-31/.
Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною першою статті 67 Конституції України.
Податковий кодекс України з 01 січня 2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на доходи фізичних осіб, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.2. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Щодо зобов'язань відповідача з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.
Відповідач згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України, є платником податку на доходи фізичних осіб.
За змістом вимог підпункту 174.2.2. пункту 174.2 статті 174 зазначеного Кодексу об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Пунктом 167.2. статті 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.
Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації (пункт 174.3 статті 174 Податкового кодексу України).
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.5 статті 179 вказаного Кодексу, податкова декларація про майновий стан і доходи заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.
На виконання вимог пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України відповідач 21 березня 2014 року подав до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік №1400021144, у якій самостійно визначив суму, що підлягає сплаті платником податку у розмірі 3762,03 грн - 5% від вартості об'єкта спадщини /а.с. 7-8/.
Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню /пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України/.
З огляду на викладене, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3762,03 грн несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю ОСОБА_1.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
В силу вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивачем винесено податкову вимогу від 20 серпня 2014 року №5509-25/677 /а.с. 13/, яка отримана відповідачем 16 вересня 2014 року, що підтверджується корінцем зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 13/.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Станом на день розгляду справи сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 3762,03 грн, що підтверджується витягом з облікової картки відповідача /а.с. 26-27/.
Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, а у позивача - прав на контроль за сплатою податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій та на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову - про стягнення не сплаченої на дату судового розгляду справи суми боргу в розмірі 3762,03 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3762,03 грн /три тисячі сімсот шістдесят дві гривні три копійки/ на р/р 33110341700008, одержувач: УК у м. Кременчуці/м. Кременчук/11010500, код ЄДРПОУ: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 03 липня 2015 року.
Суддя Л.М. Петрова