Справа № 2а-12043/10/1570
01 липня 2015 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Мінхоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 08.11.2010 № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Одеси та Регіонального управління департаменту САТ ДПА в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0005652360 від 08.11.2010 року та №150825 від 08.11.2010 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2011р. у справі №2а/12043/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011р., в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Одеси та Регіонального управління департаменту САТ ДПА в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0005652360 від 08.11.2010 року та №150825 від 08.11.2010 року відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2015р. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 08.11.2010 № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32885,4 грн. (2927 грн. + 27031,4 грн.) та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
При цьому зі змісту Ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2015р. вбачається, що на новий розгляд до суду першої інстанції направлено справу №2а-12043/10/1570 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29958,40 грн. (застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2927 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95 ВР за порушення п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95 ВР, що полягало у зберіганні на місці проведення розрахунків коштів від реалізації товарів в сумі 585,4 грн., які не були обліковані у встановленому порядку, та в сумі 27031,4 грн. - на підставі ст. 20 Закон №265/95-ВР за порушення п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, що полягало у здійсненні реалізації необлікованого у встановленому порядку товару в сумі 13515,7 грн.).
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення складено посадовими особами відповідача недбало, копія акту є нечитабельною. Сума штрафу, застосована за результатами перевірки, на думку позивача, є значно завищеною.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. При цьому представник відповідача зазначила, що перевіркою встановлено проведення розрахункової операції на загальну суму 63,60 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”№265/95-ВР, а тому відповідно до п.1 ст.17 цього закону до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 318 грн. На місці проведення розрахунків були встановлені кошти від реалізації товарів, які не обліковані, на загальну суму 649 грн., що є порушенням п.1.ст.3 Зазначеного закону та застосовані штрафні санкції у розмірі 3245 грн. Згідно абз.2 акту перевірки - встановлено здійснення реалізації товару, який не облікований за місцем реалізації у книзі обліку доходів та витрат по формі-10, а саме не обліковано товарних запасів загальною вартістю 13515,70 грн., тому ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР. Відповідно до ст. 20 вищезазначеного закону, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у подвійному розмірі на суму 27031,40 грн. Таким чином, на підставі акту перевірки та зазначених порушень ДПІ у Київському районі м. Одеси було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій №0005652360 від 08.11.2010 року у розмірі 30276,40 грн. На підставі вищенаведеного, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідачами правомірно та на підставі діючого законодавства винесені рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В судовому засіданні, з'ясувавши відсутність необхідності заслуховувати свідка чи експерта, судом поставлено на обговорення питання щодо можливості продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представники сторін проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та обставини.
07.10.2010р. посадовими особами ДПА в Одеській області на підставі направлення №448 від 07.10.2010р. та наказу №699 від 07.10.2010р. проведено позапланову виїзну перевірка господарської одиниці - павільйону, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса, 74/1 та належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, про що складено Акт №514/32-02/НОМЕР_2 (а.с. 21-31).
Як вбачається зі змісту Акту перевірки ,посадовими особами відповідача в ході проведеної перевірки виявлено ряд порушень, серед яких, зокрема, встановлено, що на місці проведення розрахунків знаходились кошти від реалізації товарів, які не були обліковані, на загальну суму 649 грн., що є порушенням п.1 ст.3 Закону України №265/95-ВР, тобто 2927 грн., а також те, що в порушення п. 12 ст. 3 ЗУ від 06.07.95р. №265/95-ВР в павільйоні здійснюється реалізація товару без відповідних прибуткових документів (накладних).
На підставі виявлених в ході перевірки порушень відповідачем прийнято рішення №0005652360 від 08.11.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 30276,40 грн. (а.с. 10).
Заслухавши думки представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинному на момент проведення перевірки та застосування штрафних санкцій) Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахункі за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм усфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання акті законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу; організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
Згідно з положеннями ст. 10 цього ж закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції до ФОП ОСОБА_1 застосовано на підставі п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (у сумі 2927 грн.) та на підставі п. 12 ст. 3 цього ж закону (у сумі 27031,40 грн.).
Як зазначено в Акті перевірки, в якості правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції податковий орган зазначив знаходження у місці реалізації товарів коштів від реалізації товарів, які не були обліковані в установленому законом порядку, посилаючись при цьому на п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Тобто норма закону, на яку посилався в оскаржуваному рішенні відповідач, не містить обов'язку суб'єкта підприємницької діяльності зберігати на місці проведення розрахунків коштів від реалізації товарів, облікованих у встановленому порядку.
Крім того, порушення, за які до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані фінансові санкції та розмір цих санкцій визначено у статті 17 Закону № 265/95-ВР. Зокрема, цією статтею передбачено застосовування фінансових санкцій за такі порушення: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Як вбачається з вище наведеного, знаходження у місці реалізації товарів коштів від реалізації товарів, які не були обліковані, не є правопорушенням, за яке відповідно до Закону № 265/95-ВР можуть бути застосовані фінансові санкції до суб'єктів господарювання.
Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність застосування податковим органом до ФОП ОСОБА_1 фінансової санкції на підставі п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР у сумі 2927 грн.
Що стосується фінансових санкцій за порушення, передбачене п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР (у сумі 27031,40 грн.), суд зазначає наступне.
Як зазначено в Акті перевірки, перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено, що в порушення п. 12 ст. 3 ЗУ від 06.07.95р. №265/95-ВР в павільйоні здійснюється реалізація товару без відповідних прибуткових документів (накладних).
При цьому відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Особливістю наведеної правової норми є те, що обов'язок вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, встановлюється не для усіх суб'єктів підприємницької діяльності, а лише для тих, правила оподаткування яких передбачають ведення такого обліку.
Статтею 6 Закону України № 265/95-ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Отже, на фізичну особу, зареєстровану у встановленому законом порядку фізичною особою-підприємцем, поширюються правила ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої була визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64.
Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.
Крім того, з матеріалів справи, а саме Акту перевірки та додатків до нього, не вбачається дослідження перевіряючими особами Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1
Таким чином, суд вважає неправомірним висновок посадових осіб відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР та застосування до неї відповідних фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Керуючись ст.ст.2,8-12,69,71,128,158-163, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Мінхоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 08.11.2010 № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32885,4 грн., - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 08.11.2010 №0005652360 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29958,40 грн. (2927 грн. + 27031,4 грн.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.М.Токмілова