Справа № 815/2778/15
02 липня 2015 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ізвор” про стягнення заборгованості у розмірі 5402,22 грн., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області (надалі УПФУ у Болградському р-ні Одеської обл. або позивач) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ізвор” (надалі - СВК “Ізвор” або відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5402,22 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не сплачує витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня по березень 2015 року, особам, які працювали на підприємстві відповідача. Позивачем на адресу СВК “Ізвор” направлено розрахунок по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 2014 року.
Представник позивача у судове засідання не прибув. Подав до суду клопотання в якому просить суд розглядали справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про час, дату та місце повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно відмітки копія ухвали суду про відкриття провадження та призначення судового розгляду разом з судовою повісткою вручена представнику відповідача 11.06.2015р. Жодних заяв, клопотань про неможливість прибути до суду, або ж заперечень до адміністративного позову від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, СВК “Ізвор” зареєстроване 19.12.2002р. за № 04057103100010491 Болградською районною державною адміністрацією та перебуває на обліку в УПФУ у Болградському р-ні. як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На підприємстві відповідача працювали пенсіонери ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про підтвердження наявного трудового стажу (а.с. 27-28).
Згідно наявних в матеріалах справи заяви про призначення пенсії, розрахунку стажу, наданих позивачем, зазначеним пенсіонерам призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.12-13).
Судом встановлено, що позивачем надіслано на адресу відповідача розрахунок по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з січня 2015 року (а.с.9), лист від 15.01.2015р. №424/02 про відшкодування пільгових пенсій та акт звірки заборгованості (а.с.8).
Позивач на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення” є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст. 10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо нарахування, встановлення, перерахунку та виплати державних пенсій громадянам, а також на підставі ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку заборгованості платників збору по страховим внескам, пені та штрафним санкціям, витратам на доставку пенсій пільговим категоріям пенсіонерів, а тому на підставі положень ч.1 ст.17, п.5 ч.4 ст.50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно зі ст. 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, взяття на облік до Пенсійного фонду юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування відбувається на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України (36-2003-п), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мало право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Для запровадження пенсійного забезпечення особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ст.13 пунктів “а” та “б” - “з” Закону України “Про пенсійне забезпечення”. В разі досягнення пенсійного віку, та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням ст.28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Надалі абзацом 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
З вищевикладеного вбачається, що відповідач зобов'язаний покривати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” - “з” ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №2).
Таким чином, прикінцеві Положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачають будь-яких норм щодо звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у вигляді покриття витрат на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “а”, “б” -“з” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п 6.1 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (із змінами та доповненнями) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.6.4 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду України", розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до п.6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Згідно з п. 6.9. Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Судом встановлено, що згідно інформації, що міститься в картці особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 непогашена заборгованість, що підлягає охопленню заходами примусового стягнення СВК “Ізвор” станом на 26.03.2015 року складає 5402,22 грн. (а.с.11).
На момент вирішення спору жодних доказів сплати відповідачем боргу до суду не надавалось.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ізвор” про стягнення заборгованості у розмірі 5402,22 грн., - задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ізвор” заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 5402,22 грн. (п'ять тисяч чотириста дві гривні двадцять дві копійки) на користь Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.М.Токмілова