20 травня 2015 року справа № 814/273/15
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первомайського Міжгалузевого територіального виробничого об'єднання та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первомайської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 12.01.2015 року №18560417 про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зобов'язання реєстраційну службу Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 12.01.2015 року №18560417 про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зобов'язання реєстраційну службу Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1.
У судовому засіданні 19.02.2015 року позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на квартиру 107 у будинку по вулиці Достоєвського №32 у м. Первомайську.
У судовому засіданні 21.04.2015 року суд на місці ухвалив залучити для участі у справі в якості другого відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3.
У судовому засіданні 21.04.2015 суд на місці ухвалив залучити для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первомайську Міжгалузеве територіальне виробниче об'єднання, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первомайську міську раду.
Ухвалою суду від 20.05.2015 року провадження у справі №814/273/15 в частині позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 було закрито.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірне рішення мотивовано тим, що неможливо встановити на підставі яких документів заявник набуває право власності на об'єкт нерухомого майна, тим, що заявником не подано документ, що підтверджує набуття у власність особою об'єкта будівництва. Проте позивач вважає, що ним надано необхідний та достатній пакет документів для державної реєстрації прав, а відтак спірне рішення, як вважає позивач, є протиправним та підлягає скасуванню.
Виходячи з наведеного у сукупності позивач просить задовольнити позов. Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача - Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що при обробці заяви про державну реєстрацію права власності, яка була подана ОСОБА_1, державним реєстратором виявлено факт наявності в базі реєстрації заяв, заяви про державну реєстрацію права власності, де заявником виступала Територіальна громада міста Первомайськ, на підставі чого державним реєстратором здійснено відмову в проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, доказів поважності причин неприбуття не надала, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справу розглянуто за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первомайське Міжгалузеве територіально виробниче об'єднання підтримала позов, зазначивши, що позивач володіє всіма документами, необхідними для реєстрації його прав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первомайська міська ради надала до суду заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування якого зазначила, що позивач вже звертався до суду з вимогами про визнання за ним права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3, та йому було відмовлено.
На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши, оголосивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2014 року ОСОБА_1 було подано до реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_2.
Разом із заявою позивачем поданий перелік документів, який зазначений у картці прийому заяв №18044884, а саме: технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, довідку про виконання рахунку дольової участі від 10.12.2014 року, видану Первомайським Міжгалузевим Територіально-виробничим об'єднанням, довідку від 22.10.2004 року, видану начальником МТВО, у відповідності до якої ОСОБА_1 умови договору виконано у повному обсязі.
Розглянувши подану заяву та документи реєстратор встановив відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, у зв'язку з чим 06.01.2015 року державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У зв'язку з усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме, поданням ОСОБА_1 додатково договорів про дольову участь в будівництві від 24.01.1997 року та від 21.07.2004 року, акту приймання-передачі від 08.01.2013 року, 12.01.2015 року державним реєстратором було прийнято рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Проте, 12.01.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, подану ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, з наданих додатково договорів про дольову участь в будівництві вбачається, що даними договорами не було визначено об'єкта правочину щодо якого здійснюється фінансова участь сторони, як вимагає того п. 50 Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та загальні положення про правочин цивільного законодавства.
Надаючи належну правову оцінку суд виходив з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, нерухоме майно, це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно з положеннями статті 3 зазначеного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 3. ст. 3 Закону).
Відповідно до положень статті 4 зазначеного обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: право власності на нерухоме майно.
Слід зазначити, що відповідно до положень статті 8 Закону орган державної реєстрації прав, крім іншого: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
У свою чергу, відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор, крім іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Окрім того, відповідно до пунктів 2 - 8, ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною 4 статті 15 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч.3 ст. 16 Закону).
Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч. 7 ст. 16 Закону).
Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону).
Водночас, згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону).
Частиною 2 статті 24 Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Перелік підстав, за яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений в ч.1 ст. 24 Закону.
У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, (далі - Порядок) визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Відповідно до п. 20 Порядку визначено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Пунктом 28 Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом 50 Порядку № 858 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб,заявник подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об'єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася).
В даному випадку під час розгляду справи встановлено, що позивачем до державного реєстратора були подані вищезгадані документи, зокрема: технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, довідку про виконання рахунку дольової участі від 10.12.2014 року, видану Первомайським Міжгалузевим Територіально-виробничим об'єднанням, довідку від 22.10.2004 року, видану начальником МТВО, у відповідності до якої ОСОБА_1 умови договору виконано у повному обсязі, договори про дольову участь в будівництві від 24.01.1997 року та від 21.07.2004 року, акт приймання-передачі від 08.01.2013 року, які у своїй сукупності з іншими наданими документами вказують на наявність пакету документів, необхідного для реєстрації прав позивача відповідно до вимог вищезгаданого Закону.
Cудом встановлено, що підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень стало те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, з наданих додатково договорів про дольову участь в будівництві вбачається, що даними договорами не було визначено об'єкта правочину щодо якого здійснюється фінансова участь сторони, як вимагає того п. 50 Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та загальні положення про правочин цивільного законодавства.
Проте, як вбачається з договорів про дольову участь в будівництві від 24.01.1997 року, між ОСОБА_1 та БМУ «Первомайськгоспбуд» було укладено договір № 21 про дольову участь у будівництві 120 квартирного житлового будинку 32 по вулиці Достоєвського у м. Первомайськ Миколаївської області, за умовами якого позивач отримує право на квартиру № 64 загальною площею 66.38 кв.м. на 6-му поверсі 2-го під'їзду після сплати вартості незакінченого будівництва по фактичним витратам 6490,56 грн., орієнтовна сума доплати 11905,32 грн.
21 липня 2004 року між позивачем та Міжгалузевим територіальним виробничим об'єднанням було укладено новий договір про дольову участь у будівництві 120 квартирного житлового будинку №32 по вулиці Достоєвського в м. Первомайську Миколаївської області, за умовами якого позивач отримав право на 2-х кімнатну квартиру після сплати орієнтовної суми дольової участі в розмірі 26338 грн.
Розділом «права та обов'язки сторін» даного договору передбачено, що замовник Первомайське МТВО забезпечує будівництво будинку та здачу його в експлуатацію, а дольовик - ОСОБА_1 вносить оплату за виконання будівельно-монтажних робіт згідно фактичним витратам замовника.
Зі змісту наданої позивачем ксерокопії акту приймання-передачі квартири від 08.01.2013 року вбачається, що Міжгалузеве територіальне виробниче об'єднання, як забудовник, передає, а ОСОБА_1, як замовник (дольовик-інвестор) приймає новозбудовану квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 48,9 кв.м. вартістю 54961,00 грн..
Згідно довідки від 22.04.2009 року Міжгалузеве територіальне виробниче об'єднання підтверджує внесення позивачем пайового внеску на будівництво 2-х кімнатної квартири в будинку 32 по вулиці Достоєвського в м. Первомайську Миколаївської області, в розмірі 31591,00 грн.
Крім того, довідкою від 10.12.2014 року, виданої Первомайським міжгалузевим територіально-виробничим об'єднанням, підтверджено факт виконання ОСОБА_1 умов договору про дольову участь від 27.07.2004 року в будівництві 120 квартирного житлового будинку 32 по вулиці Достоєвського в м. Первомайську Миколаївської області та набуття у власність квартири №107 у цьому будинку.
Станом на 08.12.2014 р. КП «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5.
Відповідно до пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за №1141, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у поданих позивачем разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2014 року документах містяться усі відомості щодо об'єкта нерухомого майна необхідні для проведення державної реєстрації виникнення права власності.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Як вже було зазначено вище, розглянувши подану заяву та документи реєстратор встановив відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, у зв'язку з чим 06.01.2015 року державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з якого не вбачається яких саме документів не вистачає для проведення державної реєстрації.
В свою чергу, у зв'язку з усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 12.01.2015 року державним реєстратором було прийнято рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем для державної реєстрації його прав на квартиру було подано достатній та належний пакет документів, у зв'язку з чим у державного реєстратора відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
У той же час відповідачами під час розгляду справи не доведено недостатності цих документів/рішень для цілей дотримання вимог п. 50 Порядку № 868 та реєстрації прав позивача, як і не доведено наявності суперечностей у поданих позивачем документів для цілей реєстрації його прав.
При цьому, відповідачами під час розгляду справи не наведено та не конкретизовано, які саме документи мали б бути ще подані позивачем, але не були подані.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача стосовно того, що крім заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_2, до реєстраційної служби надійшла заява ОСОБА_4, що діє за дорученням від імені Первомайської міської ради, разом із пакетом документів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_2, з огляду на те, що статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», в якій міститься вичерпний перелік підстав відмови у здійсненні державної реєстрації речового права, не передбачено підставу для відмови у здійсненні державної реєстрації звернення іншої особи із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на той самий об'єкт.
Стосовно посилання представника відповідача на те, що позивачем не було подано платіжні документи, що підтверджують виконання фінансових зобов'язань за договором, слід зазначити наступне.
В рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не вбачається, яких саме документів не вистачає для проведення державної реєстрації.
В свою чергу, позивач стверджує, що ним надавались до державного реєстратора платіжні документи, що підтверджують виконання фінансових зобов'язань за договором, проте державний реєстратор зазначив, що вони не потрібні для здійснення реєстрації.
Крім того, до суду позивачем було надано платіжні документи, що підтверджують виконання позивачем фінансових зобов'язань за договором.
Суд також не приймає до уваги посилання Первомайської міської ради стосовно наявності судового рішення про відмову у визнанні права власності на спірне майно за ОСОБА_1, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 330, 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у добросовісного набувача з дня державної реєстрації, якщо відповідно до ст. 388 ЦК майно не може бути витребувано у нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-ІV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.
До прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає; ст. 331 ЦК не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку (постанова Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-82гс11).
Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідками розгляду справи суд вважає, що державний реєстратор реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області прав на нерухоме майно ОСОБА_3, як суб'єкт владних повноважень, не виконала обов'язок доказування на підтвердження правомірності прийнятого нею рішення.
Враховуюче те, що статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав відмови у здійсненні державної реєстрації речового права, суд вважає, що рішення державного реєстратора реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 12.01.2015 року №18560417 про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) прийнято без дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та не узгоджується з критеріями, перелік яких наведено у частині 3 статті 2 КАС України, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.
Вимоги ж позивача щодо зобов'язання реєстраційну службу Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_4, не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.
Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Отже, реєстрація прав на нерухоме майно, відноситься до виключної компетенції державного реєстратора, а відтак судові органи не вправі перебирати на себе його повноваження.
Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
В той же час, у контексті положень частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Проте суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
При вирішенні даної справи, суд керується принципами адміністративного судочинства, в тому числі і принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача суд зазначає, що таке можливо відновити зобов'язавши Державного реєстратора реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, прийняту 16.12.2014 року за реєстраційним номером 9444610.
Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із наявних матеріалів справи, норм чинного законодавства, необхідності відновлення порушеного права позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись вимогами ст.69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов ОСОБА_1 до реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первомайського Міжгалузевого територіального виробничого об'єднання та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первомайської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 12.01.2015 року №18560417 про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зобов'язання реєстраційну службу Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 12.01.2015 року №18560417 про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності). Зобов'язати Державного реєстратора реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, прийняту 16.12.2014 року за реєстраційним номером 9444610. В іншій частині позовних вимог відмовити. Повернути ОСОБА_1 судовий збір сплачений ОСОБА_6 за квитанцією №23012015162627 від 23.01.2015 року у сумі 48,72 грн. (сорок вісім гривень сімдесят дві копійки) Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Г.В. Лебедєва