01 липня 2015 р.Справа № 818/742/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2015р. по справі № 818/742/15
за позовом ОСОБА_2
до Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка
про стягнення невиплаченого грошового забезпечення,
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Луганського державного університету внутрішніх справ ім.. Е.О. Дідоренка (далі по тексту - ЛДУВС, відповідач), в якому просила суд стягнути з Луганського державного університету внутрішніх справ ім.. Е.О. Дідоренка невиплачене грошове забезпечення за липень 20124 року в сумі 5344,55 грн. та вересень 2014 року в сумі 5245,77 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 р. по справі № 818/742/15 адміністративний позов ОСОБА_2 до Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка про стягнення невиплаченого грошового забезпечення задоволено частково.
Стягнуто з Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (ідентифікаційний код 08682387) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) невиплачене грошове забезпечення в сумі 8051,10 грн. (вісім тисяч п'ятдесят одна грн. 10 коп.), у тому числі за липень 2014 року 3 597,30 грн., за вересень 2014 року 4 453,80 грн.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 р. по справі № 818/742/15 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що наказом МВС України від 6 жовтня 2014 року №1025 "Про тимчасову передислокацію ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка" університет був тимчасово передислокований на базу Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ. Відповідач у грудні 2014 року неодноразово звертався до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДКСУ в Сумській області) із листами щодо проведення платежів по виплаті заробітної плати та грошового забезпечення перед особовим складом університету, у тому числі перед позивачкою. Однак, ГУ ДКСУ в Сумській області відмовило в проведенні розрахунків щодо погашення заборгованості перед працівниками університету, які не були переведені разом з університетом до нового місця дислокації та не продовжили виконувати свої обов'язки. Отже, заборгованість із виплати грошового забезпечення перед позивачем виникла саме через відмову ГУ ДКСУ в Сумській області в проведенні платежів, яке орган Державної казначейської служби обґрунтовує з посиланням на п.4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595. У зв'язку з викладеним, позивачем було заявлене клопотання про залучення ГУ ДКСУ в Сумській області до участі у справі в якості третьої особи, однак, у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Луганського інституту внутрішніх справ МВС України № 28 о/с від 22.07.1994 року ОСОБА_2 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України.
Наказом ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка від 30.09.2014р. № 200 о/с її було звільнено з посади доцента кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та з органів внутрішніх справ України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.6,9).
При звільненні грошове забезпечення ОСОБА_2 виплачене не було. Відповідно до довідки від 08.04.2015 року № 681, наданої відповідачем, грошове забезпечення ОСОБА_2 за липень 2014 року складає 3597,30 грн., за вересень 2014 року - 4453,80 грн. (а.с. 24).
На день розгляду справи по суті заборгованість зі сплати грошового забезпечення відповідачем залишається не погашеною.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом про стягнення з відповідача недоплачених сум грошового утримання за липень 2014 року та вересень 2014 року.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку виплатити позивачу грошове забезпечення при звільненні з органів внутрішніх справ у сумі 8051,10 грн. (у т.ч. за липень 2014 року - 3597,30 грн., за вересень 2014 року - 4453,80 грн.), який відповідач не виконав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Міністерством внутрішніх справ України було прийнято наказ № 499 від 31.12.2007 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до п.1.3. Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ (п.1.4 Інструкції).
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (п.1.6 Інструкції).
Пунктом 1.12 Інструкції передбачено, що грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.
Згідно з п. 1.15. Інструкції виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа за поточний місяць.
Як встановлено пунктом 1.18 Інструкції у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
У разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ (п. 2.2.5 Інструкції).
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що звільнення позивача з органів внутрішніх справи відбулося 30.09.2014 року, колегія суддів зазначає про наявність у відповідача обов'язку виплатити позивачці грошове забезпечення за весь час, що передував її звільненню з ОВС.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для невиплати позивачеві грошового забезпечення за спірний період відповідач вважає відмову ГУ ДКСУ в Сумській області у прийнятті платіжних документів ЛДУВС ім.. Е.О. Дідоренка щодо виплати грошового забезпечення працівникам, які не були переведені разом з університетом до нового місця дислокації та не виконують свої обов'язки, в обґрунтування якого відповідач посилається на п.4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 (далі по тексту - Тимчасовий порядок).
Відповідно до п.4 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.
Однак, слід відмітити, що ОСОБА_2 була звільнена з посади з 30 вересня 2014 року.
Наказ МВС України, яким університет тимчасово передислокований на базу Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ, прийнятий 06.10.2014 року. Таким чином, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка був передислокований з м. Луганськ до м.Суми вже після звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах внутрішніх справ України.
Тимчасовий порядок, на який посилається відповідач, як на підставу у відмові в задоволенні позову, був прийнятий 07.11.2014 року, тобто після звільнення позивачки з органів внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, як вірно зазначено судом першої інстанції, норма п.4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей не поширюється на спірні відносини.
При цьому, беручи до уваги те, що випадок позивача не є поодиноким, у відповідача наявна заборгованість по виплаті грошового забезпечення перед іншими особами, колегія суддів зауважує, що відповідач не був позбавлений права оскаржити дії ГУ ДКСУ в Сумській області щодо відмови у прийнятті платіжних доручень ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка до суду, однак, доказів вчинення відповідачем таких дій ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за липень 2014 року в розмірі 3597,30 грн., за вересень 2014 року - в розмірі 4453,80 грн., допущена необґрунтовано, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення зазначених невиплачених сум грошового забезпечення з ЛДУВС.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2015р. по справі № 818/742/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В.