23 червня 2015 р. Справа № 876/3244/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.
за участю секретаря Корнієнко О. А.
представника позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року по справі № 809/356/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості,
26 січня 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі, яким просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0006291500 та №0006301500 від 25 грудня 2014 року та стягнути на користь позивача 37816 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0006291500 та №0006301500 від 25 грудня 2014 року.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені в порядку передбаченому законодавством та на виконання норм Податкового кодексу.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ТОВ "ТС-Партнер" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за №2583/09-15/37042732 від 8 грудня 2014 року, у відповідності до висновків якого податковим органом серед інших встановлення порушення: пункту 198.2 статті 198 пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 року на суму 235911 грн, та зменшення податкових зобов'язань за вересень 2014 року на 1905 грн.
За результатами перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 грудня 2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 35911 грн та податкове повідомлення-рішення №0006301500 від 25 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1905 грн.
Так в ході перевірки встановлено, що ТОВ"ТС-Партнер" по декларації за серпень 2014 року включило до складу податкового кредиту по ДП "Славське лісове господарство" податок на додану вартість в сумі 4166,67 грн, сплачений за придбаний пиловник хвойний. Податковим органом встановлено, що дата виписки податкових накладних здійснена не у день виникнення податкових зобов'язань продавця, зокрема, попередня оплата ТОВ “ТС Партнер” здійснена на підставі платіжного доручення №3159 від 13 серпня 2014 на суму 25000 грн, в тому числі ПДВ 4166,67 грн. ДП "Славське лісове господарство" виписано податкову накладну від 14 серпня 2014 року № 14 на загальну суму 25000 грн, в тому числі ПДВ 4166,67 грн.
Також актом перевірки встановлено, що позивачем по декларації за серпень 2014 року включено до складу податкового кредиту по ДП "Сколівське лісове господарство" податок на додану вартість в сумі 31744,60 грн, який сплачений за придбаний пиловник хвойний. Податковим органом встановлено, що дата виписки податкових накладних здійснена не у день виникнення податкових зобов'язань продавця, зокрема, оплата ТОВ "ТС-Партнер" здійснена на підставі платіжних доручень: №3117 від 4 серпня 2014 року на суму 60000 грн, в т. ч. ПДВ - 10000 грн; №3158 від 13 серпня 2014 року на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн; №3185 від 20 серпня 2014 року на суму 60000 грн, в т. ч. ПДВ - 10000 грн, №451 від 26 серпня 2014 року на суму 60000 грн, в т. ч. ПДВ - 10000 грн.
ДП "Сколівське лісове господарство" виписано податкові накладні № 11 від 4 серпня 2014 на суму 28695 грн, в тому числі ПДВ 4782,50 грн; № 40 від 8 серпня 2014 на суму 26433,26 грн, в тому числі ПДВ 4405,55 грн; № 81 від 14 серпня 2014 на суму 23614,76 грн, в тому числі ПДВ 3935,79 грн; № 118 від 18 серпня 2014 на суму 27193,44 грн, в тому числі ПДВ 4532,24 грн; № 138 від 21 серпня 2014 на суму 27946,03 грн, в тому числі ПДВ 4657,67 грн; № 146 від 22 серпня 2014 на суму 28809,62 грн, в тому числі ПДВ 4801,60 грн; № 173 від 29 серпня 2014 на суму 27775,58 грн, в тому числі ПДВ 4629,26 грн.
Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.
Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення “Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05 червня 1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не заперечується факт реального виконання господарської операції у серпні 2014 року та наявності у позивача належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження підставності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення. Водночас позивачем подано належно оформлені первинні документи на підтвердження реальності правочинів.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року по справі № 809/356/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
ОСОБА_4
Повний текст ухвали складено 28 червня 2015 року