Справа: № 826/6091/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
02 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.
Суддів Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
при секретарі Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Публічного акціонерного товариства «Київській річковий порт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Публічного акціонерного товариства «Київській річковий порт» про стягнення заборгованості в сумі 724 950, 97 грн.,-
ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду з позовом до ПАТ «Київській річковий порт» про стягнення заборгованості в сумі 724 950, 97 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року - позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Київській річковий порт» в рахунок погашення перед бюджетом податковий борг в сумі 502 962 (п'ятсот дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 11 коп. на користь держави в особі Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на розподільчій рахунок 34129999700449 МФО 821018, код 37851055 Банк УДКСУ в Київській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторони - ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області та ПАТ «Київській річковий порт», звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх апеляційні скарги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковий борг ПАТ «Київський річковий порт» по платі за користування надрами для видобування корисних копалин виник по розрахунку податкових зобов'язань за 1-4 квартали 2014 року на загальну суму 483 371,65 грн.
Також, відповідачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року яким збільшено зобов'язання на суму 19 019, 86 грн і нараховано штрафні санкції у розмірі 570, 60 грн.
Отже, загальна сума заборгованості по платі за користування надрами для видобування корисних копалин самостійно визначена відповідачем становить 502 962, 11 грн.
Згідно до п. 46.1 ст.46 ПК України - податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п. 54.1 ст. 54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів сплати вказаних вище самостійно визначених податкових зобов'язань відповідачем не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007371501/345/1454 від 05 червня 2014 року на загальну суму 53 847, 17 грн., № 0007381501/345/1455 на загальну суму 375, 29 грн., № 0024731501/3824/554 від 20 листопада 2014 року на загальну суму 680, 00 грн., № 0027831501/1315/84 від 24 грудня 2014 року на загальну суму 40 267, 58 грн.
Відповідно до п. 58.1 ПК України - у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в частині стягнення податкового боргу, який виник на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції мотивував тим, що з урахуванням вимог ст. 102 ПК України платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).
Також зазначив, що оскільки строк на оскарження вказаних вище податковим повідомлень-рішень станом на час вирішення справи не закінчився, отже, податкові зобов'язання визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженими, що вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями рішення № 0007371501/345/1454, № 0007381501/345/1455 від 05 червня 2014 року, № 0024731501/3824/554 від 20 листопада 2014 року, № 0027831501/1315/84 від 24 грудня 2014 року.
Між тим, колегія суддів з висновками суду першої інстанції в цій частині не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України - у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України - у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України N 203/11/13-11 від 10 лютого 2011 року визначено, що системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 ст. 102 ПК України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 ПК України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку.
Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Податковим кодексом України розрізняються строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, і строк, протягом якого може бути стягнуто податковий борг.
Пункт 102.1 ст. 102 ПК України визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків. Наслідком збігу цього строку є звільнення платника податків від відповідного грошового зобов'язання. При цьому спір стосовно відповідної декларації та/або податкового повідомлення, які мали бути підставою для визначення грошового зобов'язання, не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У свою чергу, п. 102.4 ст. 102 зазначеного Кодексу встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання.
Строки сплати податкових зобов'язань регулюються статтею 57 Податкового кодексу України.
Визначене контролюючим органом грошове зобов'язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.
Враховуючи, що відповідач протягом 10 днів з моменту отримання вищезазначених податкових повідомлень-рішень їх в адміністративному та судовому порядку не оскаржив, а тому вказані податкові зобов»язання набули статусу податкового боргу в зв»язку з чим податковий орган правомірно звернувся до суду з вимогою про його стягнення на користь держави.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що податкові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0007371501/345/1454, № 0007381501/345/1455 від 05 червня 2014 року, № 0024731501/3824/554 від 20 листопада 2014 року, № 0027831501/1315/84 від 24 грудня 2014 року є неузгодженими, що вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача податкових зобов'язань є безпідставним.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відсутності підстав для стягнення пені в сумі 79 060, 97 грн., оскільки податковим органом не надано обґрунтування розрахунку пені, а тому позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими.
Не заслуговує на увагу й апеляційна скарга ПАТ «Київській річковий порт», оскільки її доводи спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київській річковий порт» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року - в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо стягнення податкового боргу з Публічного акціонерного товариства «Київській річковий порт» у сумі 95 170 (дев»яносто п»ять тисяч сто сімдесят) 04 грн. - скасувати та винести в цій частині нову постанову якою позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київській річковий порт» на користь держави в особі Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області в рахунок погашення перед бюджетом податковий борг в сумі 95 170 (дев»яносто п»ять тисяч сто сімдесят) грн. 04 коп. на розподільчій рахунок 34129999700449 МФО 821018, код 37851055 Банк УДКСУ в Київській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст постанови виготовлений 02 липня 2015 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Ганечко О.М.