Справа: № 357/3295/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кошель Л.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
23 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
за участю секретаря Полякової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок та здійснити доплату до пенсії, -
Позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення їй нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, всупереч положень ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надбавки до пенсії згідно ст.ст. 5,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату позивачу надбавки до пенсії з 01.01.2014 р. як дитині війни відповідно до ст.ст. 5,6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком; зобов'язання відповідача з 01.01.2014 р. провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача виконати рішення суду негайно та подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2015 року позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року залишено без розгляду з підстав застосування положень ч. 1 ст. 100 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.199, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи позовні вимоги в частині без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено, встановлений ст. 99 КАС України, строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на підставі пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до приписів статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач у своєму позові просить суд покласти на відповідача обов'язок нарахувати та виплатити доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та Законуом України «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2014р.
Посилання апелянта на те, що про порушення своїх прав вона дізналася з ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, не можуть бути розцінені в якості поважної причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Закони України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «;Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлювали обмеження щодо виплат додаткових пенсій, доплат особам постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС та пенсії по інвалідності. Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII, що набрав чинності з 01 січня 2014 року (п. 1 Прикінцевих положень Закону) такі обмеження не встановлені.
Натомість, на підставі Закону України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 03 серпня 2014 року, «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були доповнені п. 6-7, за яким було встановлено, що норми і положення ст. ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
На думку колегії суддів, позивач про порушення свого права щодо виплати їй передбаченої ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дізналася або мала можливість дізнатися при отриманні її у меншому розмірі, тобто з 01 січня 2014 року.
Крім того, доводи апелянта з приводу того, що до вказаних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України, посилаючись на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року положеннями п. п. і) п. а) ч. 1 ст. VI якої встановлено, що строк позовної давності на відшкодування ядерної шкоди, спричиненої тілесному здоров'ю, складає тридцять років з дня ядерного інциденту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на відміну від положень Конвенції, строки, визначені ст. 99 КАС України є процесуальними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність встановлення поважних причин пропуску строків звернення до суду та відсутність підстав для їх поновлення. Враховуючи дату подачі даного адміністративного позову, позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року підлягають залишенню без розгляду.
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, судове рішення постановлене з дотриманням норм процесуального права, тому судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41,160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Оксененко О.М.
Ісаєнко Ю.А.